French
DeutschЛеда Мілева — Вікіпедія
| Леда Мілева | ||||
|---|---|---|---|---|
| болг. Леда Гео Милева | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Леда Гео Мілева | |||
| Народилася | 5 лютого 1920 Софія | |||
| Померла | 5 лютого 2013 (93 роки) Софія, Болгарія ·рак підшлункової залози | |||
| Громадянство |  Болгарія | |||
| Національність | болгарка | |||
| Діяльність | письменниця перекладачка громадська діячка дипломат | |||
| Alma mater | Софійський університет Святого Климента Охридського | |||
| Членство | Спілка перекладачів Болгаріїd | |||
| Батько | Ґео Мілев | |||
| Брати, сестри | Bistra Avramovad | |||
| У шлюбі з | Nikola Dimitrovd і Nikolay Popovd | |||
| Діти | Boân Nikolaevd | |||
| Автограф | .jpg) | |||
| Нагороди | ||||
| | ||||
 Леда Мілева у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Леда Мілева, повне ім'я Леда Гео Мілева (болг. Леда Гео Милева; 5 лютого 1920, Софія — 5 лютого 2013) — болгарська письменниця, перекладачка, вчителька, культурна та громадська діячка, дипломат. Її вірші та пісня для дітей перекладено на англійську, французьку та російську мови.
Біографія[ред. | ред. код]
Леда Мілева народилася 5 лютого 1920 року в Софії, в сім'ї поета Гео Мілева.
Освіта[ред. | ред. код]
Середню освіту Леда отримала в 1938 році в Американському коледжі в Софії.[2] Закінчила Софійський університет «Климент Охридський».
Професійна діяльність[ред. | ред. код]
Після Другої світової війни вона була керівником відділу дитячо-юнацьких програм на Радіо Софія (1944—1951), головним редактором журналів «Піонерська самодіяльність» та «Дружинка», редактором у видавництві «Народна молодь» та «Болгарський письменник». В 1966—1970 роках була генеральним директором Болгарського телебачення. З 1970 по 1972 роки була заступницею керівника відділу «Друковоної та культурної співпраці» при Міністерстві зовнішніх справ Болгарії. Після того до кінця 1978 року, була постійною представницею Болгарії в ЮНЕСКО в Парижі.
З 1979 по 1989 роки була головою Спілки перекладачів Болгарії, творець журналу іноземної літератури «Панорама», та його головний редактор з 1980 до 1991 року, багаторічний керівник болгарського центру Міжнародного ПЕН клубу. Депутат Восьмих, Дев'ятих Народних зборів та Восьмих Великих Народних зборів.[3] Леда Мілева є авторкою більше 30 збірок віршів для дітей, театральних та радіоп'єс, що перекладені на англійську, французьку, німецьку, польську, російську та інші мови. Автор багатьох статей з проблем літератури, перекладу та міжнародної культурної співпраці. Леда перекладала сучасну американську, англійську та африканську поезію.
Леда Мілева померла 5 лютого від панкреатичного раку.[4]
Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]
- 1959 рік — нагороджена орденом «Кирила і Мефодія» I ступеня.
- 1970 рік — нагороджена орденом «Народна републіка Болгарія» I ступеня.
- 1997 рік — присвоєно звання Почесної громадянки Старої Загори.[5]
- 2006 рік — нагороджена орденом «Стара Планина» I ступеня.[6]
- 2008 рік — удостоєна національної нагороди «Константин Константинов» за великий внесок у розвиток дитячого книговидавництва. Занесена в почесний список Ганса Християна Андерсона на Міжнародному з'їзді дитячих письменників.[3]
Бібліографія[ред. | ред. код]
Головними книгами для дітей Леди Мілевої є:
- «Зайо на разходка» (1946)
- «Няма време» (1949)
- «Мустакатият Иванчо» (1959)
- «Влакче през града» (1960)
- «Пътечките на дъгата» (1964)
- «Цветни приказки» (1969, IV перероблене видання 1999)
- «Когато куклите не спят» (1973, п'єси)
- «Черно фламинго» (1978)
- «Златоперко» (1980, п'єси)
- «Как идва денят» (1982)
- «Къде е хоботът на слона» (1989)
- «Приказка за трите лисички» (1998)
- «Карнавал в гората» (2003, вибрані вірші)
Більшість її перекладів включено в чотири антології, які вона упорядкувала разом зі своїм чоловіком Ніколаєм Г. Поповим (1918—1990):
- Американски поети (1970),
- Американски негърски поети (1975),
- Нощен дъжд. Съвременна английска поезия (1980),
- Африкански гласове (1987).
Примітки[ред. | ред. код]
 | Вікіцитати містять висловлювання від або про: Леда Мілева |
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 8 квітня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б [1] [Архівовано 8 лютого 2013 у Wayback Machine.] Почина Леда Милева
- ↑ [2] [Архівовано 4 квітня 2015 у Wayback Machine.] Леда Милева починала тихо в съня си
- ↑ Почетни граждани. Библиотека Родина. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 11.05.2018. (болг.)
- ↑ Указ № 216 от 18 май 2006 г. Обн. ДВ. бр.44 от 30 май 2006 г.
| |||||