Лемківська мова — Вікіпедія
Ле́мківська (ле́мківсько-го́рлицька) мо́ва — літературний кодифікований говір південно-західного наріччя української мови, яка використовується у Польщі з 1990-х років. Вона схожа на русинську бесіду на Пряшівщині, русинську мову у її сучасній формі, яку пропагують політичні русинські організації на Закарпатті, бачвансько-русинську мікромову у Воєводині, але не є тотожною: ці літературні мікромови виникають на основі різних діалектів української мови (лемківського, середньозакарпатського, бойківського, гуцульського говорів, перехідних українсько-словацьких говірок), мають різну орфографію (на основі української літературної мови та на основі желехівки), фонетику, велику кількість запозичень з інших слов'янських мов (лемківська — з польської, русинська Пряшівщини — зі словацької, русинська Закарпаття — з церковнослов'янської, бачвансько-русинська — зі словацької та сербської). Ці чотири літературні мікромови іноді називають «русиньским языком», однак однією кодифікованою мовою вони не є.
Щодо поширення в Польщі назви «лемківська мова» (а не «руснацька», «русняцька», «руська», «русинська» чи «українська»), І. Красовський зазначав[3]:
Польскы шовіністы з неприязню ставилися до назвы «руснак» і особливо «украінец», а етнографічна назва «лемкы» не вызывала заперечнивых емоций поряд з польскыми етнографічными назвами як «кашубы», «гуралі» і ін. Так на західній Галичыні назвы лемкы, Лемківщына стали популярны. |
Соціолінгвістичний статус[ред. | ред. код]
За переписом 2002 р. у Польщі мешкає 5,9 тис. осіб, які ідентифікують себе з лемками (за даними лемківських організацій — бл. 60 тис.), українців — 31 тис. Лемківською мікромовою вдома розмовляє 5.627 осіб (разом із польською — 4.168 осіб, лише лемківською — 1.459 осіб)[4], українською літературною мовою вдома розмовляє 22.698 осіб (разом із польською — 19.303 осіб, лише українською — 3.395 осіб).
На сьогодні у Польщі діють два найбільші товариства, які об'єднують лемків — проукраїнське «Об'єднання лемків» та «Стоваришыня Лемків», яке пропагує ідею про лемків як окремий народ і лемківську мову як окрему від української. Є свідчення, що у тих районах Південно-східної Польщі, куди повернулися лемки після акції «Вісла», українську літературну мову вивчають щораз менше, натомість лемківську мікромову почали вивчати не лише українці, а й місцеві поляки[5].
Кодифікація[ред. | ред. код]
Одна з перших відомих спроб створення підручників лемківської мови належить Мефодієві Трохановському у міжвоєнний період.
У 2000 р. Г. Фонтанський та М. Хом'як видали у Катовицях книгу «Ґраматыка лемківского языка», яка кодифікує правопис лемківської мови у Польщі. Цей правопис засновано на правописі української літературної мови з включенням літери ы для позначення звуку [ɨ], який зник в інших українських діалектах до XI ст., та виключаючи апостроф (правописи, які вживаються для русинської мови на Пряшівщині та бачвансько-русинської мікромови у Воєводині, засновані на желехівці, яка була найпоширенішим правописом української мови в Західній Україні до 1922 р.).
Окрім того з 90-х р.р. XX ст. видано «Перший Лемківско-Польскій Словник» (пол. Pierwszy Słownik Łemkowsko-Polski) Ярослава Горощака у 1993 р., літературу для дітей «А я знам азбуку. Лемківскій буквар» Петра Трохановського у 2003 р., «Мамо куп мі книжку. Антольоґія діточой поезиі» того ж автора у 1995 р.
З кінця 1980-х рр. у Польщі виходять книги (Петро Мурянка, Теодор Кузяк та ін.) та часописи лемківським говором, існує онлайн-радіо Lem.fm.
У багатьох сучасних іноземних виданнях лемківський говір розглядається саме як кодифікований діалект української мови (приклад — «Mali Rjecnik Lemkivskog Govora Ukrainskog Jezika» укр. «Малий словник лемківського говора української мови», Алекса Павлешин, Загреб, Хорватія, 2007 р.).
Приклад мови[ред. | ред. код]
Велика кількість лемківських організацій («Світова федерація українських лемківських організацій», Всеукраїнське товариство «Лемківщина», «Молода Лемківщина», «Об'єднання лемків» у Польщі) виступають проти окремішності лемків і вважають їх етнічною групою українського народу. Польська україномовна газета «Наше слово» містить лемківську сторінку, де розміщуються матеріали лемківським говором української мови (різна орфографія).[8]
Відомі польські мовознавці М. Лесюв (пол. M. Łesiów)[9] та В. Мокрий вважають лемківський говір діалектом української мови.
Деякі риси лемківської (лемківсько-горлицької) кодифікованої мови |
|
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ З порталу «Lemkowyna.net» [Архівовано 22 травня 2011 у Wayback Machine.]. (лемк.)
- ↑ Лемки та дерев'яні церкви на півдні Польщі [Архівовано 19 вересня 2011 у Wayback Machine.]. (укр.)
- ↑ Красовський І. «Дашто з історії», Карпатска Русь. Юнкерс, Н. Й. 1986.
- ↑ Мова, що вживається вдома, за польським національним переписом населення 2002 р. (пол.)
- ↑ Лемки. В пошуках істини. Газета «День». (укр.)
- ↑ Лемківска, україньска ідентичніст в школі і в житю. [Архівовано 30 червня 2009 у Wayback Machine.] Богдан Салей.
- ↑ Приклад лемківської мови з сайту «Лемковина.net» [Архівовано 19 січня 2015 у Wayback Machine.].
- ↑ Розділ «Лемківська сторінка» в газеті «Наше слово» [Архівовано 20 листопада 2010 у Wayback Machine.].
- ↑ М. Лесюв, «Українські говірки у Польщі», Варшава, 1997 р.
Література[ред. | ред. код]
- Нагорна Т. Не мова, а лем діалект [Архівовано 9 липня 2015 у Wayback Machine.] // Zbruč. — 2015. — 7 липня.
- Ґраматыка лемківского языка [Архівовано 20 грудня 2010 у Wayback Machine.] // Г. Фонтаньскій, М. Хомяк. — «Śląsk», Katowice — 2000.
- Про говор галицьких лемків // І. Верхратский, Львів — 1902.
- Kratky Rusinsky slovnik // A. Hnat, Trebisov — 2003.
- Перший лемківско-польскій словник // Я. Горощак, Лєґніца — 1993.
- Лемківскій буквар // П. Мурянка, Варшава-Лєґніца — 2003.
- Program nauczania jezyka lemkowskiego. — Варшава—Лігниця, 1999.
- Лесів М. Українські говірки у Польщі // Український Архів. — Варшава, 1997.
- Короткий словник лемківських говірок // П. Пиртей, «Сіверсія МВ», Івано-Франківськ — 2004.
- Dialekt łemków. Fonetyka i fonologia // Z. Stieber, Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk-Łódź — 1982.
- Див. також тут [Архівовано 4 серпня 2012 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Вивчення лемківської мови —
- Тетяна Нагорна. Не мова, а лем діалект // Zbruch, 07.07.2015 [Архівовано 9 липня 2015 у Wayback Machine.]
- Уроки лемківської мови на порталі «Лемковина.net» [Архівовано 22 травня 2011 у Wayback Machine.]. (лемків.)
- «Граматика лемківської мови»[недоступне посилання з липня 2019] у .pdf форматі. (лемків.)
- Лемківська говірка та словник на сайті «Лемки.com». (укр.)
- Книжка-підручник для дітей у .pdf форматі «А я знам азбуку» [Архівовано 22 травня 2011 у Wayback Machine.]. (лемків.)
- Курс лемківского языка [Архівовано 24 липня 2014 у Wayback Machine.] (пол.)
- Курс лемківської мови (120 лекцій) [Архівовано 29 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Інтернет-ресурси —
- Портал «Лемко.org» [Архівовано 28 вересня 2007 у Wayback Machine.]. (лемків.), (укр.), (пол.)
- Лемківська сторінка в українській газеті «Наше слово», Польща. (укр.), (лемків.)
- Лемки як частина української нації —
- Сайт «Світової федерації українських лемківських об'єднань». (укр.)
- Хто ми, лемки? (укр.)
- Сайт «Об'єднання лемків» у Польщі. (лемків.), (пол.), (укр.)
- Лемки як відмінний від українців етнос —
- Сайт «Стоваришыня Лемків» [Архівовано 26 жовтня 2010 у Wayback Machine.]. (пол.), (лемків.)
- Риси лемківського, середньозакарпатського, бойківського та гуцульського говорів —
- Лемківський говір [Архівовано 22 травня 2011 у Wayback Machine.]. (укр.)
- Середньозакарпатський говір [Архівовано 22 травня 2011 у Wayback Machine.]. (укр.)
- Бойківський говір [Архівовано 22 травня 2011 у Wayback Machine.]. (укр.)
- Гуцульський говір [Архівовано 22 травня 2011 у Wayback Machine.]. (укр.)
- Визначення підкарпаторусинської мови (русинської мови на Закарпатті) як окремої від української —
- Про русинську мову на сайті «Світової академії русинської культури». (укр.), (англ.)
- Підручник карпато-русинської мови «Let's speak rusyn — Бісідуйме по-руськы», Transworld Publishers Englewood — New Jersy, ISBN 0-917242-00-9
- Визначення мови Закарпаття як частини української мови —
- Авґустин Волошин. О письменном языці подкарпатських русинов. — 1921 [Архівовано 3 січня 2011 у Wayback Machine.] (укр.)
- «Неорусинський» політичний рух —
- Про історію неорусинського руху [Архівовано 22 травня 2011 у Wayback Machine.]. (укр.)
- Як русини стали українцями // Дзеркало тижня [Архівовано 24 квітня 2010 у Wayback Machine.]. (укр.)
- Розкол серед русинських сепаратистів Закарпаття. (укр.)
- Вебсайт «Об'єднання приятелів Підкарпатської Русі» / «Společnost přátel Podkarpatské Rusi» [Архівовано 6 вересня 2010 у Wayback Machine.]. (чеськ.)
- Сайт панрусинської організації «Руска матка». (бач.-рус.)
- І.Поп. Енциклопедія Підкарпатської Русі. (рос.)
- Сайт «Podkarpatska Rus». (англ.)
- Д.Дорошенко. Угорська Україна. — Репринтне видання 1919 р. у .pdf-форматі. (укр.)
- Словничок —
- Словник закарпатської (русинської) мови. (укр.)
- ЛемСловник — Перши інтернетови спис словництва лемківского [Архівовано 2 листопада 2012 у Wayback Machine.]. (лемків.) (пол.)
|
|