Леопольд Бюркнер — Вікіпедія

Леопольд Бюркнер
нім. Leopold Bürkner
Народився	29 січня 1894; Цербст, Ангальт-Біттерфельд, Саксонія-Ангальт, Німеччина
Помер	15 липня 1975 (81 рік); Франкфурт-на-Майні, Дармштадт, Гессен, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	перекладач, солдат, письменник
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання	Віце-адмірал
	Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами
	; ; ;

Леопольд Бюркнер (нім. Leopold Bürkner; 29 січня 1894, Цербст — 15 липня 1975, Франкфурт-на-Майні) — німецький офіцер, один з керівників абверу, віце-адмірал крігсмаріне. Кавалер Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами.

Біографія[ред. | ред. код]

1 квітня 1912 року вступив у ВМФ. Закінчив військово-морське училище (1913) зі спеціальним курсом. Учасник Першої світової війни, служив на лінійних кораблях «Веттин» і «Швабія», на важких крейсерах «Зейдліц» і «Мольтке», з вересня 1915 року — на міноносцях, вахтовий офіцер. 21 червня 1919 року інтернований, 29 січня 1920 року звільнений.

Після демобілізації залишений у флоті. У 1920-23 роках служив у військово-морському училищі в Мюрвіку, з 27 жовтня 1923 по 25 липня 1927 року — командир міноносця G-10 і прапор-лейтенант 1-ї флотилії міноносців. З 28 вересня 1927 по 30 вересня 1931 року — радник в Управлінні бойової підготовки Морського управління, одночасно з 20 липня по 12 серпня 1929 року — командир напівфлотилії підводних човнів. З 1 жовтня 1931 року — командир 3-й напівфлотилії міноносців. З 9 жовтня 1933 року — офіцер зв'язку ВМФ при іноземних військово-морських аташе, один з організаторів військово-морської розвідки. З 1 жовтня 1935 року — 1-й офіцер броненосця «Адмірал Шеер», з 28 липня 1937 року — командир легкого крейсера «Емден». Брав участь у військових діях в Іспанії, командувач ВМФ в Іспанії (14 — 22 березня 1938).

15 червня 1938 року очолив управлінську групу «Закордон» в складі абверу. Група вела розвідку за допомогою «законних» методів — перш за все через військових аташе — і підтримувала зв'язку з Імперським міністерством закордонних справ. Група також займалася аналізом іноземної преси. Після розпуску абверу 12 лютого 1944 року і його фактичного поглинання РСХА, група Бюркнера залишилася єдиним підрозділом розвідки, який залишився у складі військового командування, і була передана в Штаб оперативного керівництва ОКВ. Після створення Фленсбурзького уряду з 3 травня 1945 року одночасно виконував обов'язки шефа протоколу кабінету. 23 травня 1945 року заарештований союзниками. 25 червня 1947 року звільнений.

Звання[ред. | ред. код]

Морський кадет (1 квітня 1912)
Фенріх-цур-зее (2 або 12 квітня 1913)
Лейтенант-цур-зее (22 березня 1915)
Обер-лейтенант-цур-зее (25 грудня 1917)
Капітан-лейтенант (1 травня 1924)
Корветтен-капітан (1 жовтня 1931)
Фрегаттен-капітан (1 вересня 1936)
Капітан-цур-зее (1 листопада 1937)
Контр-адмірал (1 квітня 1942)
Віце-адмірал (1 жовтня 1943)

Нагороди[ред. | ред. код]

Залізний хрест 2-го і 1-го класу
Хрест Фрідріха (січень 1916)
Німецький імперський спортивний знак
Почесний хрест ветерана війни з мечами
Орден морських заслуг (Іспанія) 2-го класу, білий дивізіон (28 лютого 1935)
Орден Корони Італії, офіцерський хрест (2 серпня 1935)
Орден Меча, лицарський хрест 1-го класу (Швеція; 30 квітня 1936)
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
Орден Заслуг (Угорщина), командорський хрест (10 серпня 1938)
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
Медаль «У пам'ять 22 березня 1939 року»
Орден Медауйя, офіцерський хрест (Іспанське Марокко; 23 липня 1939)
Іспанський хрест в сріблі з мечами (6 червня 1939)
Медаль «За Іспанську кампанію» (Іспанія)
Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
Орден Хреста Перемоги (Словаччина)
Пам'ятна медаль «За оборону Словаччини в березні 1939» (Словаччина)
Орден «За військові заслуги» (Болгарія), командорський хрест
Орден Зірки Румунії, командорський хрест з мечами (7 листопада 1941)
Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами (Фінляндія; 10 грудня 1941)
Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами (2 травня 1945)

Бібліографія[ред. | ред. код]

George Laurent: Einführung in das Studium der Strategie (deutsche Übersetzung). Verlag für Volkstum, Wehr und Wirtschaft, Berlin 1939.
Billige Weisheiten, bei der Seefahrt aufgepickt (mit Zeichnungen von Rudolf Krohne). Dünnhaupt, Dessau 1942. — Книга була заборонена в радянській зоні окупації.
Charles W. Thayer: Hallo, Genosse General! (deutsche Übersetzung, mit Illustrationen von Heiner Rothfuchs) Athenäum-Verlag, Bonn 1953.

Література[ред. | ред. код]

Залесский К.А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. – М.: Эксмо, 2005. ISBN: 5-699-10354-6

Посилання[ред. | ред. код]

Фотографії і нагороди Бюркнера.