Лех Качинський — Вікіпедія

Лех Качинський Lech Kaczyński
Родовий герб Помян
6-й Президент Польщі
23 грудня 2005 — 10 квітня 2010
Попередник:	Александр Квасневський
Наступник:	Броніслав Коморовський
45-й Мер Варшави[pl]
18 листопада 2002 — 22 грудня 2005
Попередник:	Войцех Козак[pl]
Наступник:	Мирослав Кохальскій[pl] (в. о.)
10-й Міністр юстиції та генеральний прокурор Польщі[pl]
12 червня 2000 — 4 липня 2001
Прем'єр-міністр:	Єжи Бузек
Попередник:	Єжи Бузек (в. о.)
Наступник:	Станіслав Іваницький[pl]
3-й Голова Вищої контрольної палати Польщі[pl]
14 лютого 1992 — 8 червня 1995
Попередник:	Петро Ковнацький[pl] (в. о.)
Наступник:	Януш Войцеховський
Ім'я при народженні:	Lech Aleksander Kaczyński
Народження:	18 червня 1949(1949-06-18) Варшава, Польська Народна Республіка
Смерть:	10 квітня 2010(2010-04-10) (60 років) Смоленськ, Росія
Причина смерті:	авіакатастрофа
Поховання:	Собор святих Станіслава і Вацлава
Національність:	поляк
Країна:	Польща
Релігія:	католицтво
Освіта:	Варшавський університет
Ступінь:	доктор габілітований[1] (1 січня 1990)
Партія:	«Право і справедливість»
Рід:	Качинські герба Помян[pl]
Батько:	Раймунд Качинський[pl]
Мати:	Ядвіга Качинська
Шлюб:	Марія Качинська
Діти:	Марта Качинська[pl]
Автограф:
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

Лех Алекса́ндер Качи́нський (пол. Lech Aleksander Kaczyński, МФА: [ˈlɛx alɛkˈsandɛr kaˈt͡ʂɨj̃skʲi]; 18 червня 1949, Варшава, Польська Народна Республіка — 10 квітня 2010, Смоленськ, Росія) — польський політик та державний діяч, член партії «Право і справедливість», з 22 грудня 2005 по 10 квітня 2010 — шостий президент Польщі. Мер Варшави (18 листопада 2002 - 22 грудня 2005). Брат Ярослава Качинського.

Біографія[ред. | ред. код]

Юність[ред. | ред. код]

Народився 18 червня 1949 року у Варшаві в родині з патріотичними традиціями. Мама, Ядвіга Качинська, служила в «Шарих шерегах» (воєнізований підрозділ скаутингу Союзу польських гарцерів), батько (нині покійний) був солдатом Армії Крайової.

Школярем Лех знявся разом зі своїм братом-близнюком Ярославом у популярному польському дитячому фільмі-казці «Про тих двох, котрі вкрали місяць» (1962 рік).

Освіта, профспілкова діяльність[ред. | ред. код]

Вивчав право у Варшавському університеті. 1971 року переїхав до Сопота, щоб зайнятися науковою працею в Гданському університеті. Там же познайомився зі своєю майбутньою дружиною Марією. Кандидатську дисертацію з трудового права захистив 1980 року, а докторську — 10 років потому.

На шлях, що привів його в політику, Лех Качинський став, беручи участь у діяльності антикомуністичної опозиції.

1977 року почав співпрацювати з оперативним бюро Комітету захисту робітників («Biuro Interwencji Komitetu Obrony Robotnikow»). Через рік увійшов у контакт із Вільними профспілками. У серпні 1980 року став радником Гданського Міжзаводського страйкового комітету. Був делегатом 1-го загальнонаціонального з'їзду руху «Солідарність». У період дії воєнного стану був інтернований.

Після звільнення повернувся до профспілкової діяльності. Згодом почав відігравати дедалі помітнішу роль у «Солідарності». 1990 року став першим заступником голови профспілки. Коли лідер руху Лех Валенса пішов у велику політику, Лех Качинський брав участь в управлінні «Солідарністю».

Політична діяльність[ред. | ред. код]

На виборах 1989 року його обрано сенатором. Два роки потому став депутатом Сейму за списком Громадської угоди «Центр» (пол. «Porozumienie Obywatelskie Centrum»).

У червні 2000 року став міністром юстиції в кабінеті Єжи Бузека. Незабаром став найпопулярнішим членом уряду.

Восени 2002 року перемагає на виборах мера Варшави. Правління в столиці почав під гаслами ліквідації корупційних угруповань (так званої «варшавської системи»), що паразитували на місті, та відновлення порядку. Жителі польської столиці називають Леха Качинського «варшавським шерифом».

У березні 2005 року офіційно оголосив про намір висунути свою кандидатуру на президентських виборах. Є Почесним головою партії «Право і справедливість», яку очолює його брат-близнюк Ярослав Качинський.

Дружина Леха Качинського Марія — економіст за професією. Жили разом із дочкою Мартою, її чоловіком Петром та двома внучками Евою (2003 р.н.) та Мартіною (2007 р.н.). Лех Качинський і його дружина відомі своєю любов'ю до тварин. Вони взяли з Варшавського притулку кота на прізвисько Рудольф.

Президентство[ред. | ред. код]

Після виборів 2005 року Польщею керували два Качинських: Лех — як президент та Ярослав — як прем'єр-міністр. Однак, з 2007 року він був змушений співпрацювати з Дональдом Туском, який був його суперником на президентських виборах. Він попросив Туска сформувати уряд після перемоги правоцентристської партії «Громадянська платформа» на виборах 2007 року.

Качинський часто критикував ліберальну економічну політику Туска і часто накладав вето на урядові закони^[2].

Загибель[ред. | ред. код]

10 квітня 2010 року загинув у авіакатастрофі біля Смоленська під час візиту для вшанування пам'яті польських офіцерів-жертв розстрілів НКВС у Катині.^[3] На борту літака, окрім президента і його дружини, були голова Національного банку Польщі Славомир Скшипек, начальник генштабу Війська польського Франтішек Гонгора, голова Бюро національної безпеки Польщі Александр Щигло, голова адміністрації президента Владислав Стасяк, віце-спікер Сейму Єжи Шмайдзінський, заступник міністра закордонних справ Анджей Кремер, останній президент республіки у вигнанні Ришард Кочаровський^[4], керівник Інституту Національної пам'яті Януш Куртика і низка інших високих посадовців.

Поховання[ред. | ред. код]

Поховали Леха Качинського разом із дружиною Марією 18 квітня 2010 р. (неділя) у Катедральному соборі на території королівського замку Вавель у Кракові. Жалобна церемонія в Кракові зібрала понад 150 тис. людей на площі Ринек, в церемонії планували взяти участь 70 іноземних делегацій, проте через закриття повітряного простору через виверження вулкана Ейяф'ятлайокютль змогли взяти участь лише 18, які дісталися наземним транспортом. З української сторони були присутні Віктор Янукович, Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко, Костянтин Грищенко.

Нагороди і звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

• Орден князя Ярослава Мудрого I ступеня (6 грудня 2007 р.)^[5]
• Національний герой Грузії (10 квітня 2010 р., посмертно)

Почесні звання[ред. | ред. код]

• 15 квітня 2010 року Леху Качинському було надано звання «Почесний громадянин міста Варшава» (посмертно).

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Польща[ред. | ред. код]

• 16 квітня 2010 року в місті Сопот на честь загиблого подружжя Качинських був названий Парк Качинських.
• 28 квітня 2010 року в місті Гдиня на честь загиблого подружжя Качинських був названий Парк Качинських.
• Також на честь загиблого подружжя Качинських названа Вулиця Качинських у місті Ольштин.
• У ряді міст Польщі є Вулиця Леха Качинського. Зокрема у таких містах як Лодзь, Кельці, Вісла, Сейни.

Україна[ред. | ред. код]

• У 2010 році у місті Хмельницький з'явилася вулиця Леха Качинського.
• У 2010 році у місті Одеса з'явилася вулиця Леха Качинського. У 2010 році на будинку № 1 встановили меморіальну дошку Леху Качинському^[6].
• У 2016 році в місті Житомир з'явилась вулиця Леха Качинського. На будинку № 2 в 2017 році встановили дошку Леху Качинському^[7].
• У 2016 році в місті Буча з'явилась вулиця Леха Качинського.^[8]
• У 2022 році у місті Чортків відкрили сквер на честь Леха та Марії Качинських.^[9]

Грузія[ред. | ред. код]

• У 2010 році у місті Тбілісі з'явилася Вулиця Леха Качинського.
• У 2010 році у місті Батумі з'явилася Вулиця Леха і Марії Качинських.

Литва[ред. | ред. код]

• У 2010 році у місті Вільнюс з'явилася Вулиця Леха Качинського.

Галерея[ред. | ред. код]

• 
  Пам'ятник Леху Качинському у місті Тарнів

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіновини мають подію, пов'язану з цією статтею:

Під час авіакатастрофи під Смоленськом загинув президент Польщі Лех Качинський

• Вбити Президента Польщі Качинського наказав Путін. Журналістське розслідування [Архівовано 9 вересня 2010 у Wayback Machine.]. Громадський спротив України.

Література та джерела[ред. | ред. код]

• Є. Беднарек. Качинський Лех Александр // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.323 ISBN 978-966-611-818-2

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво FilmPolski.pl · Internet Movie Database · KinoPoisk.ru · Online-Filmdatenbank · The Movie Database · Кіноріум · Архів образотворчого мистецтва (Чехія) Генеалогія та некрополістика FamilySearch Family Tree · Find a Grave · Geni.com · Gravsted.dk · Родовід · Roglo · Sejm-Wielki.pl · WikiTree Література та бібліографія Goodreads · Index Theologicus · openMLOL.it Наука Nauka Polska Тематичні сайти Quora Словники та енциклопедії Большая российская энциклопедия · Велика данська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Універсальна литовська енциклопедія · Хорватська енциклопедія · Шведська національна енциклопедія · Brockhaus Enzyklopädie · De Agostini · Encyclopedia Treccani · Encyclopædia Britannica · Encyclopædia Universalis · Internetowa encyklopedia PWN · Prabook · Proleksis Encyclopedia Довідкові видання Deutsche Biographie · Munzinger IBA · NNDB · OpenSanctions Нормативний контроль BNF: 162168006 · CONOR.BG: 51984997 · FAST: 1753935 · Freebase: /m/02zbg1 · GND: 103565515 · GTAA: 116314 · ICCU: DDSV403407 · ISNI: 0000000108938675 · LCCN: no2005090685 · LIH: LNB:+4f;=BK · LNB: 000274878 · MAK: 9810572601805606 · NKC: js20051010044 · NLP: a0000001767446 · NUKAT: n97007636 · SUDOC: 125113994 · VIAF: 44720209 · WorldCat: lccn-no2005090685

п о р Глави Польської держави (з 1918) II Річ Посполита Юзеф Пілсудський (1918—1922) • Габрієль Нарутович (1922) • Мацей Ратай (1922; в.о.) • Станіслав Войцеховський (1922—1926) • Мацей Ратай (1926; в.о.) • Ігнацій Мосцицький (1926—1939) Уряд Польщі у вигнанні Болеслав Венява-Длугошовський (1939) • Владислав Рачкевич (1939—1947) • Август Залеський (1947—1972) • Станіслав Островський (1972—1979) • Едвард Бернард Рачинський (1979—1986) • Казимєж Саббат (1986—1989) • Ришард Качоровський (1989—1990) Польська Народна Республіка Болеслав Берут (1944—1952) • Александр Завадський (1952—1964) • Едвард Охаб (1964—1968) • Мар'ян Спихальський (1968—1970) • Юзеф Циранкевич (1970—1972) • Генрик Яблонський (1972—1985) • Войцех Ярузельський (1985—1989) III Річ Посполита Войцех Ярузельський (1989—1990) • Лех Валенса (1990—1995) • Александр Квасневський (1995—2005) • Лех Качинський (2005—2010) • Броніслав Коморовський (2010; в.о.) • Богдан Борусевич (2010; в.о.) • Ґжеґож Схетина (2010; в.о.) • Броніслав Коморовський (2010—2015) • Анджей Дуда (2015-)