Лисенко Євген Васильович — Вікіпедія

Лисенко Євген Васильович
Народився	1 вересня 1933(1933-09-01) Харків, Українська СРР, СРСР
Помер	16 травня 2002(2002-05-16) (68 років) Харків, Україна
Поховання	Міське кладовище № 2
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	актор театру, кіноактор, педагог
Alma mater	Школа-студія МХАТ (1955)
Вчителі	Карєв Олександр Михайловичd
Заклад	Харківський академічний драматичний театр, Харківський державний інститут мистецтв ім. І. П. Котляревського і ХБІ
Партія	КПРС[1]
Нагороди та премії

Євген Васильович Ли́сенко (нар. 1 вересня 1933, Харків, УРСР, СРСР — пом. 16 травня 2002, Харків, Україна) — український актор і театральний педагог. Народний артист Української РСР (1981). Професор з 1991 року; голова Харківського обласного осередку Українського фонду культури. Чоловік мистецтвознавиці Тамари Лисенко.

Народився 1 вересня 1933 року в місті Харкові (нині Україна). 1955 року закінчив Школу-студію МХАТу в Москві, де навчався на курсі Оленсандра Карєва. Разом з іншими в Москві створив трупу театру «Современник».

З 1956 року працював у Харківському російському драматичному театрі імені Олександра Пуш­­кіна; одночасно від 1962 року викладав у Харківській державній академії культури, потім у Харківському інституті мистецтв, від 1978 року — завідувач кафедри майстерності актора^[2]. Серед учнів — Олександр Дербас, Ганна Оцупок. Член КПРС з 1965 року.

Жив у Харкові в будинку на вулиці Лермонтовській, № 18а^[3]. Помер у Харкові 16 травня 2002 року. Похований у Харкові на Міському кладовищі № 2.

театральні ролі

• Авилов, Лунін («Відкриття», «Наближення» Юрія Щербака);
• Ленін («Дипломати» Сави Дангулова);
• Борис Годунов («Борис Годунов» Олександра Пушкіна);
• Гай («Темп-1929» за Миколою Погодіним);
• Шмага, Прибитков («Без вини винні», «Остання жертва» Олександра Островського);
• Лопахін («Вишневий сад» Антона Чехова);
• Понтій Пілат («Майстер і Маргарита» за Михайлом Булгаковим);
• Борис Ізмайлов («Леді Макбет Мценського повіту» за Миколою Лєсковим);
• Хома Опискін («Село Степанчикове та його мешканці» за Федором Достоєвським);
• Тев'є («Поминальна молитва» Григорія Горіна);
• Макдуф («Макбет» Вільяма Шекспіра);
• Журден («Міщанин-шляхтич» Жана-Батиста Мольєра);

у кіно

• Нестеренко («Друге дихання», 1974, режисер Ісак Шмарук);
• Дмитро Марченко («Біла тінь», 1979, режисери Євген Хринюк, Оксана Лисенко);
• Харитонов («Платон мені друг», 1980, режисер Віктор Шкурин).

• Народний артист УРСР з 1981 року;
• Муніципальна премія І. Мар’яненка (1996);
• Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2000).

16 травня 2003 року в Харкові, на будинку на вулиці Лермонтовській, № 18а, де жив актор, встановлено гранітну меморіальну дошку^[3].

• Лисенко Євген Васильович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Лисенко Євген Васильович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 359 . — ISBN 5-88500-042-5.;
• Лысенко Евгений Васильевич // Харьков. Энциклопедический словарь. Харків. 2014, сторінки 423—424. [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.] (рос.);
• О. О. Андреєва-Леванда. Лисенко Євген Васильович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 17 : Лег — Лощ. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.
• Лисенко Євген Васильович // Харківський національний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського, 1917-2017. У 2 т. : мала енциклопедія / М-во культури України, Харків. нац. ун-т мистецтв ім. І. П. Котляревського ; [редкол.: Вєркіна Т. Б. та ін. ; наук. ред. І. С. Драч ; ред.-упоряд. Л. В. Русакова]. — Харків : Водний спектр Джі-Ем-Пі, 2017. — Т. 2 : Театральне мистецтво. Загальноуніверситетські кафедри і підрозділи. — С. 199–200.