Лисець (селище) — Вікіпедія

Селище Лисець
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Івано-Франківський район
Громада	Лисецька селищна громада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засновано	1474
Статус	із 2024 року
Площа	5.03 км²
Населення	▲ 2914 осіб (2019)
Густота	590 осіб/км²;
Поштовий індекс	77455
Телефонний код	+380 3436
Географічні координати	48°52′18″ пн. ш. 24°36′17″ сх. д. / 48.87167° пн. ш. 24.60472° сх. д. / 48.87167; 24.60472Координати: 48°52′18″ пн. ш. 24°36′17″ сх. д. / 48.87167° пн. ш. 24.60472° сх. д. / 48.87167; 24.60472
Водойма	Бистриця Солотвинська
Відстань
Найближча залізнична станція:	Івано-Франківськ
До станції:	10 км
До райцентру:
- автошляхами:	12 км
До обл. центру:
- автошляхами:	9 км
Селищна влада
Адреса	77455, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, смт. Лисець, вул. Січових Стрільців, 55
Голова селищної ради	Лущак Анатолій Романович
Карта
Лисець
Лисець
Лисець у Вікісховищі

Лисець — селище Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Центр Лисецької селищної громади.

Історія[ред. | ред. код]

У 1446 р. Ян Кола Старший (пом. 1472) взяв участь в розподілі маєтностей^[1] батька Яна Кола (пом. 1438) і як наслідок Далеїв та Лисець відійшли у спільне володіння Яном Кола середнім «Ярославом» та Яном Кола молодшим.

У 1474 р. село Лисець згадується як Lysecz в Актах Земських (том XII^[2]) як власність галицького каштеляна Якуба Бучацького гербу Абданк (Habdank).

Королівська люстрація 1565 року в селі зафіксувала 3 власників стад худоби: Михайло, Демко і Федір.^[3]

У податковому реєстрі 1515 року в селі Lyszecz документується піп (отже, уже тоді була церква), млин і 11 ланів (близько 275 га) оброблюваної землі^[4].

Відоме як село Мочар з 1628 року, Лисець з 1652 року.

У січні 1792 р. Катажина Коссаковська з Потоцьких продала Антонію Протазію Потоцькому маєток у Лисці.^[5]

Після окупації Західноукраїнської Народної Республіки поляками в 1919 році в містечку був осередок ґміни Лисєц та постерунку поліції.

Після радянської анексії західноукраїнських земель з 17 січня 1940 р. до 31 грудня 1962 р. Лисець був районним центром.

25 листопада 1944 р. сотня УПА «Змії» (командир Павло Вацик «Прут») взяла штурмом райцентр і знищили окупаційні установи^[6].

Населення[ред. | ред. код]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[7]:

Релігія[ред. | ред. код]

Чудотворна ікона («образ») Пресвятої Богородиці з Лисця[ред. | ред. код]

Ще півсторіччя тому у Лисці вирувало активне життя. Населення містечка було багатонаціональним, різних конфесій. Поруч з українцями дружно жили поляки, вірмени (оселилися тут на початку XVII століття). Тоді вірмени вибудували в Лисці свій дерев'яний храм, 1883 року разом із місцевими римо-католиками перебудували його на кам'яний. Унікальність нового лисецького храму полягала в тому, що в ньому одночасно проводили богослужіння парафіяни латинської і вірменської релігійних християнських конфесій, священиком переважно був етнічний вірменин, тому що міг справляти літургію за латинським і східним вірменським обрядом вірменською мовою. Найпримітнішою та найвизначнішою пам'яткою храму був Чудодійний образ Пресвятої Богородиці з Лисцю, написаний, за словами вірменського львівського архиєпископа Якуба Стефана Августиновича (1751—1783 рр.), капеланом Колумбом у XVI столітті зі стародавньої ікони Божої матері Вірменської, що тривалий час зберігалася у вірменському катедральному соборі Кам'янця-Подільського. Ця ікона у ХІІІ столітті була привезена з Константинополя або з Вірменії, в 30-ті роки XX століття, коли було знищено собор ікона зникла. За переказами, Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці з Лисця була дуже шанована представниками усіх християнських конфесій, яких можна було часто зустріти біля чудодійної ікони. За свідченнями очевидців, вірменська ікона багатьом допомогла позбутися хвороб. Опис чудодійної Лисецької ікони з'явився давно, про неї ще у середині XIX століття згадував історик-краєзнавець Садок Баронч. Після примусового виселення (депортації) польської, вірменської і частково української частки населення та закриття галицьких храмів почалося нищення й викрадення церковного майна. 1945 року о. Йозеф Могеровський (останній повоєнний канонік, помер 1950 р. у польському місті Гливице) зняв з іконостаса в лисецькому храмі Чудотворний образ Пресвятої Богородиці, який мав золоту корону, сріблу сукню і разом із частиною депортованих парафіян вивіз до Польщі. Цей чудотворний образ є зараз у вірменській церкві св. Трійці польського міста Гливіце. 1946 р. у храмі сталася велика пожежа, у якому живцем згоріли люди. Тоді ж було спалено церковний іконостас. Після цього тут було влаштовано рентген-кабінет, а в 1961 році в костелі зробили кінотеатр. Лише за часи Незалежності України храм повернули парафіянам. Про Чудотворну ікону з Лисця ще відомо, що 3 вересня 1989 року у Гливіце відбувся обряд коронації чудотворного образа освяченого Папою Римським Іваном Павлом ІІ.

Храми[ред. | ред. код]

Фундатором римо-католицького костелу був дідич Станиславова шляхтич Анджей Потоцький.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

• Амвросій Андрохович — український педагог, історик, доктор філософії (1909), дійсний член НТШ (1923).
• Федір Пилипів — український футболіст, гравець у футзал, майстер спорту міжнародного класу. Один з тих, хто провів найбільше ігор, та найрезультативніших гравців збірної України з футзалу.
• Самуель Кирило Стефанович — католицький архієпископ львівський вірменського обряду.^[8]

Пов'язані з Лисцем[ред. | ред. код]

• Антін Андрохович — український церковний та громадський діяч, настоятель греко-католицької парафії в Лисці в 1878-1899 рр.
• Михайло Припхан (03.09.1891, с. Пасічна — 1947) — педагог, січовий стрілець, четар УГА, похований в селищі.
• Михайло Яцків — український письменник, діяч «Молодої музи», закінчив у селищі початкову школу.

Дідичі[ред. | ред. код]

• Катажина Коссаковська з Потоцьких
• Антоній Протазій Потоцький — київський воєвода.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Barącz S. Łysiec // Rys dziejów ormiańskich [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]. — Tarnopol, 1869. — S. 154—156. (пол.)
• Łysiec 1.) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 860. (пол.) — S. 860. (пол.)
• Łysiec 2.) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 860. (пол.) — S. 860—861. (пол.)
• Нариси історії Лисця [Архівовано 4 березня 2017 у Wayback Machine.]

Посилання[ред. | ред. код]

• Облікова картка^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Лисець на Jewish History [Архівовано 22 вересня 2012 у Wayback Machine.]

п о р Населені пункти колишнього Тисменицького району Міста Тисмениця Смт Єзупіль • Лисець Села Березівка • Братківці • Вільшаниця • Ганнусівка • Добровляни • Довге • Драгомирчани • Загвіздя • Клубівці • Клузів • Козина • Колодіївка • Красилівка • Липівка • Майдан • Марківці • Милування • Нова Гута • Нова Липівка • Нові Кривотули • Одаї • Павлівка • Підлісся • Підлужжя • Підпечери • Побережжя • Погоня • Посіч • Пшеничники • Радча • Рибне • Рошнів • Сілець • Слобідка • Старий Лисець • Старі Кривотули • Стебник • Стриганці • Студинець • Терновиця • Тязів • Угринів • Узин • Хом'яківка • Черніїв • Чорнолізці • Чукалівка • Ямниця

п о р Міста і смт Івано-Франківської області Міста Болехів · Бурштин · Галич · Городенка · Долина · Івано-Франківськ · Калуш · Коломия · Косів · Надвірна · Рогатин · Снятин · Тисмениця · Тлумач · Яремче Смт Битків · Більшівці · Богородчани · Брошнів-Осада · Букачівці · Верховина · Вигода · Войнилів · Ворохта · Гвіздець · Делятин · Єзупіль · Заболотів · Кути · Ланчин · Лисець · Обертин · Отинія · Перегінське · Печеніжин · Рожнятів · Солотвин · Чернелиця · Яблунів

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.