Лобода Вадим Михайлович — Вікіпедія

Лобода Вадим Михайлович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 3 вересня 1983(1983-09-03)
Чернігів
Смерть 12 вересня 2014(2014-09-12) (31 рік)
Городище
Поховання Чернігів
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Територіальна оборона
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Вади́м Миха́йлович Лобода́ (3 вересня 1983(19830903) — 12 вересня 2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

Закінчив Чернігівську ЗОШ № 14, 2001 року — Чернігівський професійний будівельний ліцей № 18, спеціальність — електромонтажник.

Призваний до Збройних сил України у квітні 2014-го, за станом здоров'я Вадима мали комісувати, однак потрапив у зону бойових дій, перебував на війні 4 місяці. Солдат 13-го батальйону територіальної оборони «Чернігів-1».

Загинув під час так званого «перемир'я»; дані про смерть різняться — російські терористи обстріляли Станицю Луганську, де були позиції 13-го батальйону «Чернігів-1». За даними з «Книги пам'яті», загинув 12 вересня внаслідок підриву на фугасі автомобіля поблизу села Городище, Біловодський район.

Без Вадима лишився батько, який на той час уже поховав дружину й одного сина, Вадим був одним із двох братів.

Похований у Чернігові на кладовищі «Яцево».

Могила Вадима Лободи. Кладовище Яцево. Жовтень 2018

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 1 березня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
  • 22 листопада 2016 року на будівлі загальноосвітньої школи № 14 міста Чернігова урочисто відкрили пам'ятну меморіальну дошку Дмитру Полегеньку та Вадиму Лободі
  • 30 листопада 2021 року — Почесна відзнака Чернігівської обласної ради «За мужність і вірність Україні»[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 1 березня року № 76/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. На сесії обласної ради вшанували пам'ять Анатолія Мельника та земляків, які удостоєні Почесної відзнаки «За мужність і вірність Україні» (посмертно). Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 30 листопада 2021.

Джерела[ред. | ред. код]