French
DeutschЛожкарство — Вікіпедія
Ложка́рство — деревообробний промисел з виготовлення ложок, ополоників, мисок, тарілок та іншого кухонного начиння.
Ложка́р чи ложечник[1] — майстер з виготовляння дерев'яних ложок і дрібного дерев'яного посуду.
Технологія[ред. | ред. код]
Ложкарством займалися звичайно чоловіки похилого віку. Для цього ремесла використовувалися здебільшого такі породи деревини, як клен, береза, осика, липа, інколи груша. Вимогою до сировини були легкість оброблювання і стійкість до розтріскування. Згодом — здатність утримувати фарби через деякий час експлуатації. З розпиляного дерева майстер робив спочатку заготовки (у деяких районах називалися «гентинами»)[2], котрі оброблялися потім за допомогою спеціальних ложкарських інструментів — різця чи лижки — кривого ножа для вирізання заглибини[3][4] та шліфера, а також ножа та найпростішого токарного верстата.
Сучасні дерев'яні ложки зазвичай прикрашають розписом. Широко відомі ложки, оздоблені у техніці хохломського розпису — російського народного промислу, що з'явився у селі Хохлома Нижньогородської області.
Різновиди дерев'яних ложок[ред. | ред. код]
В Україні колись існувало до 150 різновидів дерев'яних ложок. От деякі з них:
- Батьківська ложка —
- Захалявна ложка — ложка, яку носили застромленою за халяву чобота
- Козацька ложка —
- Купецька ложка — ложка тонкого, чистого оброблення, розписана та оздоблена
- Межеумок (букв. «гібрид») — проста селянська нефарбована ложка
- Міщанська ложка — ложка тонкого, чистого оброблення
- Монастирська ложка —
- Насипна ложка —
- Рибальська ложка —
- Розливна ложка (ополоник) — велика глибока ложка для розливання рідких страв
- Циганська ложка —
- Чумацька ложка — ложка, товстіша та грубіша за селянську[5]
Музичний інструмент[ред. | ред. код]
Інші вироби[ред. | ред. код]
Поряд з ложками, майстри-ложкарі робили з дерева і інше дрібне начиння: ко́вга́нки (ступки для товчіння сала), миски, тарілки, невеличкі стаканчики.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Дерев'яна ложка з Гуцульщини -
Дерев'яні і нефарбовані ложки -
Дерев'яна і фарбована -
Тибетська ложка, придбана в Катманду.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ложечник // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Гентина // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Лижка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Різець // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ По ремеслу и промысел… [Архівовано 3 листопада 2019 у Wayback Machine.] // Журнал «Вокруг света», июль 1998
Джерела[ред. | ред. код]
- Ryszard Bobrow: Altes Besteck. Krajowa Agencja Warszawa, Warschau 1982 (ohne ISBN).
- Susanne Prinz: Besteck des 20. Jahrhunderts. Vom Tafelsilber zum Wegwerfartikel. In: Die praktische Reihe zur Alltagskultur des 20. Jahrhunderts. Klinkhardt und Biermann, München 1993, ISBN 3-7814-0356-4. S. 14 ff.
- Reinhard W. Sänger: Das deutsche Silberbesteck. Biedermeier, Historismus, Jugendstil (1805—1918). Arnold, Stuttgart 1991, ISBN 3-925369-10-4.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
