Лози (Кременецький район) — Вікіпедія

село Лози
	Церква Покрови Пресвятої Богородиці (1898 р., дерев'яна)Церква Покрови Пресвятої Богородиці (1898 р., дерев'яна)
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Кременецький район
Громада	Вишнівецька селищна громада
Основні дані
Засноване	1405
Населення	664
Територія	2 км²
Густота населення	332 осіб/км²
Поштовий індекс	47315
Телефонний код	+380 3550
Географічні дані
Географічні координати	49°54′26″ пн. ш. 25°46′54″ сх. д. / 49.90722° пн. ш. 25.78167° сх. д.Координати: 49°54′26″ пн. ш. 25°46′54″ сх. д. / 49.90722° пн. ш. 25.78167° сх. д.
Водойми	Горинь
Відстань до; районного центру	28 км
Місцева влада
Адреса ради	47313 Тернопільська обл, Кременецький р-н., смт. Вишнівець, вул. Грушевського, буд. 6
Карта
	Лози
	Лози
Мапа
	Лози у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лози.

Ло́зи — село в Україні. у Вишнівецькій селищній громаді Кременецького району Тернопільської області.

До 2020 центр сільради, якій підпорядковане село Кривчики. До Лозів приєднано село Суха Лоза, хутори Звіринець і Калантир. Розташоване на річці Горинь, в центрі району.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Вишнівецької селищної громади.^[1]

Населення — 594 особи (2014).

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, трипільської та давньоруської культур.

В урочищі Городище — поселення трипільської культури етапу С, воно розміщується на викому пасмі, в його західній частині і тягнеться вздовж лівого берега Горині. З півдня поселення обмежується рікою, із заходу та сходу — ярами, на півночі — пагорби. Пасмо висотою більше півсотні метрів, з крутими берегами. В 1968 році розвідку здійснював В. П. Савич, у 1969 році розкопував М. А. Пелещин, відкривши триста квадратних метрів поселення.^[2]

Давньоруське городище розміщене в урочищі «Зимний Город» (Городище) за західною межею села, на західній частині високого пасма, що тягнеться зі сходу на захід, вздовж лівого берега ріки Горинь. Виявлено кілька фрагментів давньоруської кераміки. Біля городища, за валом, розташоване селище. Виявлено напівземлянку прямокутної форми з глинобитною піччю. Розкопав в 1938 році Олександр Цинкаловський. Також виявлено давньоруський могильник з підплитовими похованнями.^[2]

Перша писемна згадка — 1583.

Населення[ред. | ред. код]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[3]:

Мова	Відсоток
українська	98,19%
російська	1,51%

Релігія[ред. | ред. код]

Є церква Покрови Пресвятої Богородиці (1898, дерев'яна), мурована каплиця Великомучеників Маковеїв.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1982), встановлено меморіальну таблицю Борисові Харчуку.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа І ступеня, клуб, бібліотека, ФАП.

Видатні люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Харчук Борис Микитович (1931—1988) — український прозаїк;
Н. Когуська — письменниця, редактор, громадська діячка (за іншими даними — у смт Вишнівець);
М. Салайда — хірург.