Локсодрома — Вікіпедія

Локсодрома від полюса до полюса

Локсодрома — лінія на поверхні кулі (наприклад, земної кулі), яка перетинає всі меридіани під тим самим кутом (зберігаючи той же азимут).

Термін уперше ввів португальський математик Педру Нуніш у 1530 році.

У геодезії та картографії[ред. | ред. код]

На поверхні Землі локсодромами є всі паралелі та всі меридіани. Решта локсодром являють собою спіралі, що здійснюють необмежене число витків, наближаючись до полюсів. Тим не менше, якщо мандрівник буде рухатись по будь-якій локсодромі (окрім паралелей) з постійною швидкістю не зупиняючись, то він обов'язково прийде до одного з полюсів за певний скінченний проміжок часу. Картографічна проєкція, в якій всі локсодроми зображені прямими, називається проєкцією Меркатора.

Локсодрома не є найкоротшою відстанню на сфері, такою є ортодрома.