Лондонський мирний договір (1913) — Вікіпедія

Лондонський мирний договір
Тип мирна угода
Підписано 30 травня 1913
Місце Лондон
Підписанти Болгарія, Османська імперія, Сербія, Греція, Чорногорія, Італія, Німеччина, Росія і Австро-Угорщина
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Лондонський мирний договір — мирна угода, підписана 30 травня 1913 року на Лондонській конференції. Договір поклав край Першій Балканській війні.

Лондонська конференція відкрилась у грудні 1912 року, одразу після проголошення незалежності Албанії. Військові дії фактично завершились ще 2 грудня 1912 року. Через недоліки Договору в червні 1913 року почалася Друга Балканська війна. Остаточний мир встановлено на умовах Бухарестського договору 12 серпня 1913 року.

Основні пложення[ред. | ред. код]

За Договором Османська імперія втратила всі європейські володіння, крім Стамбула і невеликої частини Східної Фракії (по лінії Мідія — Енез).

Європейські володіння Османської імперії в основному поділили між собою

Під тиском європейських держав Королівство Чорногорія змушена зняти облогу Шкодера. За підтримки «великих держав» встановлена незалежність Албанії в тих межах, які вони для неї визначили. Королівство Сербія не досягла виходу до Адріатичного моря.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]