Лоренцо Ліппі — Вікіпедія

Лоренцо Ліппі
італ. Lorenzo Lippi
гравер Франческо Цуккареллі, портрет Лоренцо Ліппі.
При народженні італ. Lorenzo Lippi
Народження 3 травня 1606(1606-05-03)
Флоренція
Смерть 15 квітня 1665(1665-04-15) (58 років)
  Неаполь, Італія
Національність Італія Італія італієць
Країна  Велике герцогство Тосканське
Жанр портрет, алегорія, міфологічні та релігійні композиції
Навчання Маттео Роселлі
Діяльність художник, поет, письменник
Напрямок караваджизм
Роки творчості 1626-1665
Вплив Караваджо
Твори релігійні, міфологічні картини, портрети. алегорії
Роботи в колекції Національний музей Швеції, Musée de la civilisationd, Музей історії мистецтв, Баварські державні колекції картинd, Національна галерея Ірландії, Musée d'art et d'histoire de Narbonned, Musée des Beaux-Arts d'Angersd, Берлінська картинна галерея, Музей Фабра, Ашмолеан музей і Національний музей

CMNS: Лоренцо Ліппі у Вікісховищі

Лоренцо Ліппі ( італ. Lorenzo Lippi 3 травня, 1606 — 15 квітня, 1665) — італійський художник та поет доби бароко.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в місті Флоренція. На формування молодого художника вплинули твори флорентійського майстра Санті ді Тіто.

Тривалий ча працював у Флоренції. Серед його приятелей цього часу — неаполітанський удожник і літератор Сальватор Роза, котрий працював у Флоренції в період 1640-1649 років. Обидва зналися на літературі. Разом із Сальватором Роза вони заснували літературний гурток (академія Перкоссі).

Праця в Інсбруку[ред. | ред. код]

1647 року він відбув у місто Інсбрук, де йому запропонували посаду придворного художника при дворі Клаудії Медічі. Створював портрети, алегорії, картини і фрески для храмів. Серед творів цього періоду — низка парадних портретів в стилі Юстуса Сустерманса.

Власна родина[ред. | ред. код]

У віці 40 років він зустрівся з донькою заможного скульптора Джованні Франческо Сузіні — Єлизаветою і узяв з нею шлюб.

Літературний твір[ред. | ред. код]

Незважаючи на працю як художник, що постійно збирав нові матеріали і враження для нових власних картин, Лоренцо Ліппі не покидав литературної праці. Серед відомих літературних творів митця — «Malmantile Racquistato», він приховав себе під псевдонімом Perlone Zipoli.

Цей пародійний твір (бурлеск) — декілька оповідей під одною кришкою. Головна сюжетна лінія — експедиція по поверненню, відвоюванні фортеці, котру захопили у її справжньої володарки. Твір був написаний тосканським діалектом, котрий ряснів тосканськими особинками та ідіоматичними виразами. Невдовзі твір став доволі популярним, вперше був надрукований 1688 року вже після смерті Лоренцо Ліппі.

Смерть[ред. | ред. код]

Лоренцо Ліппі помер у Флоренції, за свідоцтвами від запалення легень та плевріту. Поховання відбулося в церкві Санта Марія Нуова.

Біограф[ред. | ред. код]

Спробу відтворити життєвий шлях жудожника і поета створив Філіппо Бальдінуччі (1624-1697).

Серед учнів худлжника — Бартоломео Бімбі.

Обрані твори (неповний перелік)[ред. | ред. код]

Лоренцо Ліппі. «Клаудія де Медічі», Музей історії мистецтв.
  • «Лот і дві доньки»
  • «Мадонна з немовлям і Іваном Хрестителем дитиною»
  • «Алегорія фальши»
  • «Алегорія молодості»
  • «Алегорія музики»
  • «Страта св. Катерини»
  • «Чоловічий портрет»
  • «Христос і самаритянка»
  • «Апостол Андрій»
  • «Свята Агата»
  • «Свята Катерина»
  • «Свята Трійця»
  • «Св. Тома роздає милостиню»
  • «Мадонна і сім різних святих»
  • «Ермінія знайшла пораненого коханого Танкреда»

Обрані твори (галерея)[ред. | ред. код]

Лоренцо Ліппі. «Алегорія музики», перша половина 17 ст.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лоренцо Ліппі

Джерела[ред. | ред. код]