Лубінець Дмитро Валерійович — Вікіпедія

Лубінець Дмитро Валерійович
Дмитро Лубінець
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини
Нині на посаді
На посаді з	1 липня 2022
Президент	Володимир Зеленський
Попередник	Людмила Денісова
Народився	4 липня 1981(1981-07-04) (42 роки) Волноваха
Відомий як	Народний депутат України 8-го скликання
Громадянство	Україна
Alma mater	Донецький національний університет
Політична партія	«Фронт Змiн», Європейська Солідарність і За Майбутнє
Нагороди	Почесний громадянин міста Волноваха
Лубінець Дмитро Валерійович на сайті Верховної Ради
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
8-го скликання
Блок Петра Порошенка	27 листопада 2014	—	29 серпня 2019
9-го скликання
За майбутнє	29 серпня 2019	—	1 липня 2022[1]
Картка на сайті Верховної Ради України

Дмитро́ Вале́рійович Лубіне́ць (нар. 4 липня 1981(19810704), Волноваха, Донецька область, УРСР) — український юрист та політик. Депутат Волноваської міської ради VI скл. (2010—2014). Перший заступник голови правління «Народно-патріотичний союз Донбасу». Народний депутат VIII скл. від «БПП» (2014) і IX скл. поза партіями (2019). Уповноважений ВРУ з прав людини з 1 липня 2022 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Дмитро Лубінець народився 4 липня 1981 року в місті Волноваха, Донецької області. Батько – Лубінець Валерій, мати – Лубінець Людмила.

Освіта[ред. | ред. код]

У 1998 році Дмитро закінчив середню школу № 5 у Волновасі з відзнакою, золотою медаллю.

З 1998 по 2003 рік навчався на історичному факультеті Донецького національного університету, кафедра міжнародних відносин і зовнішньої політики. Здобув кваліфікацію спеціаліста з міжнародних відносин.

З 2008 по 2013 рік навчався на юридичному факультеті Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого, м. Харків, судово-прокурорська спеціалізація. Здобув кваліфікацію спеціаліста правознавства.

У 2021 році захистив дисертацію у Маріупольському державному університеті та здобув науковий ступінь доктора філософії галузі знань “Соціальні та поведінкові науки” за спеціальністю “Політологія”.

Наукові ступені[ред. | ред. код]

Має науковий ступінь –  Доктор філософії.

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

Трудову діяльність розпочав у 1996 році – став менеджером по роботі з корпоративними клієнтами в малому комерційно-виробничому кооперативному підприємстві “АТТ”, де працював до 1998 року. У 2004-2005 роках був адміністратором у СПД-ФО “Ходороченко В.В.”

З 2010 по 2014 рік працював юристом у КФГ “Практика”.

З 2010 року по 2014 рік Дмитро Лубінець – депутат Волноваської міської ради VI скликання від «Фронту Змін» за 9 мажоритарним округом, був членом партії. А також перший заступник голови правління громадської організації “Народно-патріотичний союз Донбасу”.

У 2014 році обраний народним депутатом України Верховної Ради України восьмого скликання та секретарем Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України.

З 2014 до 2019 року брав участь у розробці, внесенні змін та був ініціатором низки законопроєктів. Зокрема надавав пропозиції до законопроєктів про забезпечення функціонування української мови як державної, про приватизацію державного майна, про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості, про Вищий антикорупційний суд, про національну безпеку України. Загалом подав понад 200 законопроєктів і 30 правок до законопроєктів^[2].

У 2019 році обраний народним депутатом України Верховної Ради України дев’ятого скликання як безпартійний самовисуванець за округом №60 (Донецька область) і став членом депутатської групи «За майбутнє», яка 2 червня 2020 року стала партією^[3]. У цьому ж році обраний головою Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин. Член Постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській асамблеї ЄС — Східні сусіди (ПА ЄВРОНЕСТ).

У 2019 році Верховна Рада України ухвалила 6 законопроєктів та 2 постанови, підготовлених Комітетом. Серед них:

• Зміни до закону, які дозволяють тимчасово перемішеним особам оформляти документи за своїм теперішнім фактичним місцем проживання.
• Ухвалення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення безкоштовним харчуванням дітей внутрішньо переміщених осіб».
• Ухвалення закону, який дав можливість тисячам людей отримати офіційний статус апатрида та користуватись соціальними гарантіями, які він надає.
• Постанова про звернення до Уряду щодо налагодження залізничного сполучення Луганської області з іншими регіонами України, оскільки наразі вона фактично відрізана від держави^[4].

Комітетом, за ефективної співпраці з громадським сектором, міжнародними партнерами та підтримки народних депутатів були проведені низка круглих столів та конференцій, що стосувались протидії насильству в зоні конфлікту, посилення ролі жінок у миротворчих процесах, гуманітарній підтримці людей на Сході України, компенсації за втрачене внаслідок війни житло та багато інших проблем.

У 2020 році Голова парламентського Комітету з прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій, національних меншин і міжнаціональних відносин Дмитро Лубінець став ініціатором створення на базі Комітету робочої групи з розробки нової редакції Закону України «Про національні меншини (спільноти) в Україні».

Розуміючи важливість створення ефективної інституційної основи для реалізації державної етнополітики, захисту прав корінних народів і національних меншин Комітет з прав людини звернувся до Кабінету Міністрів України щодо необхідності відновлення посади Урядового уповноваженого з питань етнонаціональної політики. Згодом були направлені листи Комітету до Міністерства культури та інформаційної політики України щодо повноцінного запуску роботи новоствореної Державної служби України з етнополітики та свободи совісті. Після цього Держетнополітики розпочала свою роботу^[5].

Таким чином, Комітету з прав людини вдалося підняти на новий рівень питання етнонаціональної політики та права корінних народів і національних меншин в Україні.

У грудні 2021 року був серед депутатів, які подали законопроєкт з пропозицією відновити змішану (пропорційно-мажоритарну) систему виборів. Відповідний законопроєкт №6444 від групи нардепів «За майбутнє» зареєстрований 17 грудня на сайті Верховної Ради^[6].

Член Постійної делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи. Член Міжфракційних депутатських об’єднань у Верховній Раді. Дмитро Лубінець входив^[7] до 18 об’єднань, а у 2-х займав керівні посади:

• був головою у «Національні спільноти»
• був співголовою у «Чиста енергія — здорове довкілля»
• керівник групи з міжпарламентських зв’язків з Республікою Куба
• заступник керівника групи з міжпарламентських зв’язків з Республікою Чилі тощо.

1 липня 2022 року Верховна Рада призначила Лубінця Уповноваженим ВРУ з прав людини (Омбудсманом України). Це рішення підтримали 250 депутатів^[8][9].

У 2022 році став членом Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими^[10].

Діяльність, як Омбудсмана України[ред. | ред. код]

Дмитро Лубінець, ставши Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, розпочав реформувати інституцію. У Секретаріаті Уповноваженого було запроваджено 9 основних напрямків^[11] роботи. Це захист прав:

1. У секторі безпеки й оборони;
2. Прав дитини;
3. Прав громадян, постраждалих внаслідок збройної агресії проти України;
4. Соціальних та економічних прав;
5. Рівних прав і свобод, прав національних меншин, політичних та релігійних поглядів;
6. Прав людини в місцях несвободи (НПМ);
7. Інформаційних прав;
8. Прав у системі судоустрою та права на справедливе правосуддя;
9. Робота з міжнародного співробітництва та європейської інтеграції.

Омбудсман України розпочав розширювати регіональну мережу. У планах, щоб у кожній із 24-х областей України працював Представник Уповноваженого та регіональна команда. Наразі Представники Уповноваженого^[12] працюють у Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Луганській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Харківській, Херсонській, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській областях та в Автономній Республіці Крим.

При Уповноваженому створена Консультативна рада та Консультативна рада з питань реалізації НПМ, та експертні ради при Представниках Уповноваженого.

В Офісі розвинули новий рівень взаємодії із громадянським суспільством. В Офісі Омбудсмана утворили хаб громадських ініціатив. Громадські організації можуть збиратися в Офісі Омбудсмана для публічних обговорень, проводити свої заходи.

У 2022 році за роботи Лубінця Офіс Омбудсмана розпочав займатися поверненням депортованих і примусово переміщених дітей з РФ та ТОТ на підконтрольну територію України. Повернення відбувається у межах затвердженого плану дій Президента України Bring Kids Back UA.

У межах Bring Kids Back UA за ініціативи Президента України також відкрили Центр захисту прав дитини (Child Rights Protection Center). За час роботи Центру його відвідали перші особи та представники інших держав світу: Перша леді Південної Кореї Кім Кон Хі, Президент Португалії Марселу Ребелу де Соза, Президент Угорщини Каталін Новак, Прем’єр-міністр Молдови Дорін Речан та інші.

У 2023 році Омбудсман України став відповідальний за реалізацію 4 пункту Формули Миру Президента України Володимира Зеленського. Завдання якого – повернення в Україну всіх полонених і депортованих людей.

У межах цього пункту створили Міжнародну коаліцію^[13] країн за повернення українських дітей. ЇЇ створили Україна та Канада.

Дмитро Лубінець активно працює із захисту прав дитини. Зокрема за його ініціативи Офіс Омбудсмана долучився до розробки тексту резолюції ПАРЄ щодо визнання депортації Росією українських дітей — геноцидом українського народу^[14].

За діяльності Дмитра Лубінця в Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини започаткували проведення зустрічей з родичами військовополонених та зниклих безвісти захисників України. Представники інституції беруть участь в репатріації військовополонених.

Інституція Омбудсмана за роботи Лубінця здійснила моніторинг діяльності 100% ВЛК^[15] – це 833 виїзних та безвиїзних моніторингів (протягом 2022-2023 років), охоплені всі області, в тому числі – прифронтові.

Після масового вбивства військовополонених в Оленівці Дмитро Лубінець спільно з народними депутатами України прибули на межу з тимчасово окупованою територією для того, щоб спонукати домогтися від Росії доступу до Оленівки і відвідати українських військовополонених. Також Омбудсман України офіційно підтримав петицію, щоб в Україні започаткувати дні скорботи та вшанування пам’яті захисників, страчених внаслідок теракту в колонії №120 смт Оленівка.

Дмитро Лубінець постійно порушує тему вбивства українських військовополонених в Оленівці, зокрема і на міжнародних майданчиках. Також в Офісі Омбудсмана відбулися зустрічі з членами родин загиблих та поранених військовополонених в Оленівці та захід “Рік трагедії в Оленівці: злочин без покарання”.

Дмитро Лубінець на посаді Уповноваженого ВР України з прав людини відзначився критикою Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Україні та інших інституцій, які мають здійснювати захист прав військовополонених.

Також Лубінець одним із перших розпочав порушувати питання незаконного затримання цивільних громадян на ТОТ України російськими військовими. Згодом створили Міжнародну платформу за звільнення незаконно утримуваних Російською Федерацією цивільних осіб^[16].

Щорічні та спеціальні доповіді Омбудсмана України[ред. | ред. код]

Дмитро Лубінець уперше з 2011 року представив на голосування в українському Парламенті Щорічну^[17] доповідь про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні у 2022 році. Відповідно до мандату Уповноваженого такі спецдоповіді мають представлятися^[18] кожного року. За керівництва Уповноваженого презентувала спеціальні доповіді щодо:

• Спеціальна доповідь щодо додержання прав осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
• Спеціальна доповідь «Нерозквітлі. Порушення прав українських дітей на тимчасово окупованих територіях України та у Росії: депортація, мілітаризація, індоктринація».
• Спеціальна доповідь щодо додержання конституційного права на інформацію в умовах дії правового режиму воєнного стану.
• Спеціальну доповідь щодо стану додержання соціальних та економічних прав повнолітніх осіб, які потребують опіки та піклування, в умовах дії правового режиму воєнного стану.
• Спеціальну доповідь про стан реалізації національного превентивного механізму в Україні за 2022 рік.

Законодавчі ініціативи[ред. | ред. код]

За керівництва Лубінця Офіс Омбудсмана взяв участь у розробці Закону України «Про національні меншини (спільноти) України»^[19] та внесення змін до нього, на яких наголошувала Венеційська комісія. Цей закон набрав чинності 1 липня 2023 року. Його ухвалення було однією з обовʼязкових умов для вступу України до ЄС.

Офіс Омбудсмана спільно з Кластером з питань управління та координації місць компактного поселення розробив Мінімальні стандарти у місцях проживання внутрішньо переміщених осіб, які лягли в основу постанови Уряду №930^[20]. Ними офіційно визначили поняття “місце тимчасового проживання” та ухвалені норми проживання ВПО.

Членство в міжнародних організаціях[ред. | ред. код]

Дмитро Лубінець розпочав роботу зі вступу інституції Омбудсмана України до Європейської мережі органів рівності (EQUINET). 11 жовтня 2023 року члени організації одноголосно підтримали вступ України до неї.

Лубінець, як Омбудсман України, став членом Європейської ради директорів Міжнародного Інституту Омбудсманів (ІОІ). Це вперше в історії представник України ввійшов у раду директорів європейського регіону ІОІ, що передбачає взяття участі в координації діяльності омбудсманів світу та в ухваленні спільних рішень.

Інституція Омбудсмана України за ініціативи Лубінця вийшла із Європейського інституту Омбудсмана^[21] після того, як двох українських дітей, які перебували на території Республіки Австрія через російську збройну агресію, "правозахисник Європейського інституту Омбудсмана (ЄІО)" вивіз на територію РФ.

Комунікація Лубінця з російською контрвізаві[ред. | ред. код]

На час дії воєнного стану Україна та Росія розірвали дипломатичні відносини. Наразі офіційна комунікація з Російською Федерацією проводиться тільки між Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини та Уповноваженою з прав людини у РФ.

Дмитро Лубінець на посаді Уповноваженого мав кілька зустрічей зі своєю контрвізаві у Росії Тетяною Москальковою. Одна з них відбулася у Туреччині^[22] у січні 2023 року.

Відзнаки та нагороди[ред. | ред. код]

Почесний громадянин міста Волноваха.

Родина[ред. | ред. код]

Одружений з Лубінець Яніною. Має двох дітей – сина Данила та доньку Валерію. Дружина Лубінця є засновницею благодійної організації "Я-Волноваха", яка з 2015 року надає допомогу у різних сферах діяльності.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

• ЦВК
• Слово і діло [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]
• РБК Україна
• Повний список нардепів-мажоритарників [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]

п о р Голови комітетів ВРУ IX скликання Аграрної та земельної політики Микола Сольський Олександр Гайду Антикорупційної політики Анастасія Радіна Бюджету Юрій Арістов Роксолана Підласа Гуманітарної та інформаційної політики Олександр Ткаченко Микита Потураєв Екологічної політики та природокористування Олег Бондаренко Економічного розвитку Дмитро Наталуха Енергетики та житлово-комунальних послуг Андрій Герус Здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування Михайло Радуцький Зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Богдан Яременко Олександр Мережко Інтеграції України з Європейським Союзом Іванна Климпуш-Цинцадзе Молоді і спорту Андрій Кожем'якін Національної безпеки, оборони та розвідки Олександр Завітневич Організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Андрій Клочко Олена Шуляк Освіти, науки та інновацій Сергій Бабак Прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій, нацменшин і міжнаціональних відносин Дмитро Лубінець Андрій Задорожний Правової політики Ірина Венедіктова Андрій Костін Денис Маслов Правоохоронної діяльності Денис Монастирський Сергій Іонушас Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України Сергій Кальченко Свободи слова Нестор Шуфрич Соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова Транспорту та інфраструктури Юрій Кісєль Фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев Цифрової трансформації Михайло Крячко

Тематичні сайти Парламентська асамблея Ради Європи · Чесно Довідкові видання OpenSanctions Нормативний контроль GKG: /g/11b6j6_tk0