French
DeutschСхідномарійська мова — Вікіпедія
| Східномарійська мова | |
|---|---|
| Олык марий йылме | |
| Поширена в |  Росія |
| Носії |
|
| Писемність | кирилиця і Mari alphabetd |
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
| ISO 639-3 | mhr |
Лугомарійська мова (самоназва олик марій), або лугосхідна марійська мова — одна зі стандартизованих літературних варіантів марійської мови, якою користуються лугові марійці головним чином в європейській частині Росії. Лугомарійська мова, разом з гірномарійською та російською мовою, є державною мовою Республіки Марій Ел Російської Федерації.
Писемність[ред. | ред. код]
Марійська писемність на основі кирилиці з'явилася у другій половині XVIII століття. Сучасний алфавіт (з деякими змінами) використовується з 1870-х років.
У нинішньому вигляді луговомарійський алфавіт отримав свій теперешній вигляд на нараді вчителів, працівників Обкому ВКП(б), Наркомпросу МАРСР, Марійського Науково-дослідницького Інституту національної соціалістичної культури, Марійського Педінституту, Марійської Вищої Комуністичної с.-г. школи, марійських газет, Учредгізу, за участю голови Наркомпросу РРФСР У. Т. Контюкова та представника Центрального Науково-дослідницького Інституту неросійських шкіл проф. Ф. Ф. Радькіна що проводився з 7-го березня по 20-й березня 1938 р. Кінцеве оформлення проєкту Лугосхідної марійської мови було зроблено Андрєєвим І. Ф., Івановим Г. С., Контюковим У. Т., проф. Совєткіним Ф. Ф.[1]
Лугомарійський алфавіт[2] :
| А а | Б б | В в | Г г | Д д | Е е | Ё е | Ж ж | З з | И и | Й й | К к |
| Л л | М м | Н н | Ҥ ҥ | О о | Ӧ ӧ | П п | Р р | С с | Т т | У у | Ӱ ӱ |
| Ф ф | Х х | Ц ц | Ч ч | Ш ш | Щ щ | Ъ ъ | Ы ы | Ь ь | Э э | Ю ю | Я я |
Лінгвістична характеристика[ред. | ред. код]
Фонетика та фонологія[ред. | ред. код]
Голосні[3][ред. | ред. код]
Характерною рисою голосних марійської мови є ненапруженість артикуляції. Активні органи мовлення під час вимови голосних напружені дуже слабко.
Марійські голосні однорідні за якістю: в них повністю відсутня дифтонгізація. Однорідність якості голосних досягається тим, що положення органів мовлення, необхідних для вимови того чи іншого звуку зберігається протягом усього звучання голосного.
Ненаголошені голосні не зникають, за винятком закінчення слова. Вони вимовляються не дуже чітко через втрату напруженості.
| Передній ряд | Задній ряд | ||
|---|---|---|---|
| Огублені | Неогублені | Огублені | Неогублені |
| /ü/ | /i/ | /ə̃/ /ы/ | /і/ |
| /ö/ | /e/ | /a/ | /o/ |
Приголосні[3][ред. | ред. код]
Ненапружена артикуляція є характерною як для голосних, так і для приголосних.
Тверді приголосні в марійській мові ніколи не пом'якшуються перед голосними переднього ряду: тееле /téle/ зима, тиде /tíde/ цей.
У лугомарійській мові є тільки 4 м'які приголосні: /č, l', ɲ, j/.
| Губні | Передньоязикові | Середньоязикові | Задньоязикові | |||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Зімкнені | Проривні | Шумні | п /p/ б /b/ | т /t/ д /d/ | к /k/ г /ɡ/ | |
| Сонанти | м /m/ | н /n/ | нь /ɲ/ | ҥ /ŋ/ | ||
| Африкати | Шумні | ц /c/ ч /č/ | ||||
| Щілинні | Шумні | с /s/ з /z/ ш /š/ ж /ž/ | х /х/ | |||
| Сонанти | л /l/ | ль /l'/ й /j/ | ||||
| Дрижачі | Сонанти | р /r/ | ||||
Гармонія голосних[ред. | ред. код]
Гармонія голосних — це таке явище, при якому голосні звуки суфіксів та закінчень узгоджуються з голосним кореня.
Гармонія голосних за огубленістю[ред. | ред. код]
Якщо огублений голосний /ü, ö, u, o/ наголошений, то кінцевий голосний у слові також має бути огубленим: кӱтӱ /kütǘ/ стадо — кӱтӱштӧ /kütǘštö/ у стаді. Якщо ж неогублений голосний /i, e, a, ə/ наголошений, то наприкінці слова виступають неогублений голосний /e/: кид /kit/ рука — кидыште /kidə̃šte/ у руці, школ /škol/ школа — школлаште /škollášte/ в школах.
Гармонія голосних по ряду[ред. | ред. код]
Якщо в першому складі слова знаходиться голосний переднього ряду /i, e, ü, ö/, то в наступних словах теж повинні бути голосні переднього ряду: кӱзӧ /kǘzö/ ніж, имне /imɲe/ кінь. Якщо в першому складі знаходиться голосний заднього ряду /u, o, ə̃, a/, то голосні інших складів повинні бути теж заднього ряду: агур /agur/ вир — агурышто /agúrəšto/ у вирі.
Наголос[ред. | ред. код]
Наголос у марійській мові нефіксований, тобто в одних словах падає на перший склад, в інших — на другий тощо: ава /avá/ мати, муро /múro/ пісня. У розмові не всі слова є наголошеними. Наголос не падає на післяйменники гыч з, дене с, деке к, деч від: пӧрт гыч / pört gə̃č / з дому, муро дене / muro dene / з піснею.
Під час словотвору та словозміни наголос може переміщатися з одного складу на інший: ола́ /olá/ місто, олана /olaná/ наше місто.
Література[ред. | ред. код]
- Андрєєв І. Ф., Григор'єв Я. Г., Іванов Г. С., Смирнов К. Ф., Підручник Лугосхідної марійської мови, Йошкар-Ола, 1941;
- Зоріна З. Г. Марійська мова для всіх, Йошкар-Ола. : Марійське книжкове видавництво, 1990. — 224 с. ;
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ На правах рукописи Проект алфавитов и орфографий марийских языков (Лугово-Восточного и Горно-Марийского), Йошкар-Ола.: Маргосиздат, 1938. — 30 с .
- ↑ Алфавит марийский : [арх. 10 січня 2017]. — Энциклопедия Республики Марий Эл. — Йошкар-Ола : Марийский НИИ языка, литературы и истории, 2009. — С. 222.
- ↑ а б Зорина З. Г. Марийский язык для всех, Йошкар-Ола.: Марийское книжное издательство, 1990. — 224 с .