Лунів Андрій Миколайович — Вікіпедія

Андрій Лунів;
	Сотник
Загальна інформація
Народження	27 листопада 1883; с. Любич Княжий, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Смерть	22 лютого 1933 (49 років); м. Борщів
Громадянство	ЗУНР
Військова служба
Приналежність	ЗУНР
Війни / битви	Українсько-польська війна

Андрій Миколайович Лунів (27 листопада 1883(18831127), село Любич Княжий, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині в Сокальській громаді Львівської області України — 22 лютого 1933, Борщів, нині Тернопільська область, Україна) — український правознавець, громадський діяч, доктор права.

Життєпис[ред. | ред. код]

Освіту здобув у Львівській академічній гімназії та Львівському університеті. До 1914 року працював помічником адвоката. Після початку Першої світової війни був мобілізований в австро-угорську армії, воював у 89-му піхотному полку.

З листопада 1918 служить в УГА у званні сотника. Брав участь у переговорах з урядом УНР щодо постачання зброї для УГА. Продовжував службу в штабі Першого корпусу УГА.

У квітні 1920 року перебував у більшовицькому ув'язненні, з якого був звільнений та проживав у Харкові.

В 1921 році повернувся до Галичини. У 1923 відкрив адвокатську практику у місті Борщеві. Брав участь у громадсько-політичній діяльності. Був кандидатом до парламенту Польщі від УНДО, але мандату не здобув.

Помер 22 лютого 1933 року в Борщеві.

Праці[ред. | ред. код]

«Любича-Князі. Причинок до історії сіл волоського права в Галичині». (Записки НТШ. Львів.1929)
«Більшовики на Україні». (Львів, 1930)

Посилання[ред. | ред. код]

Андрій Миколайович Лунів [Архівовано 2 червня 2021 у Wayback Machine.]
Гуцал П. З. Лунів Андрій Миколайович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. — Т. 18 : Лт — Малицький. — 711 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.

Це незавершена стаття про вояка чи воячку Української галицької армії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.