Луценко Олександр Дмитрович — Вікіпедія

Олександр Луценко Олександр Дмитрович Луценко
Полковник
Загальна інформація
Народження	27 липня 1980(1980-07-27) (43 роки)
Громадянство	Україна
Національність	українець
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Формування	79 ОДШБр
Війни / битви	Російсько-українська війна
Командування
79 ОДШБр
Нагороди та відзнаки

Олександр Дмитрович Луценко (нар. 27 липня 1980) — український військовослужбовець, полковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2022).

Життєпис[ред. | ред. код]

Від 2014 — учасник АТО/ООС.

2019 року став командиром 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Із початку повномасштабної війни вміло виконував завдання з виходу на визначені позиції та стримування переважальних сил противника в районах населених пунктів Станиця Луганська та Щастя. Після отримання наказу про відступ підрозділи бригади утримували свої позиції ще протягом двох діб, відволікаючи на себе основний вогневий удар противника, чим дали змогу іншим підрозділам здійснити перегрупування. Було знищено кілька десятків одиниць броньованої техніки та особового складу противника^[1].

Нагороди[ред. | ред. код]

• звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (19 березня 2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[2];
• Хрест бойових заслуг (18 лютого 2024) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку^[3];
• Нагороджений медаллю за 15 років служби (2006);
• Нагороджений медаллю за сумлінну службу III ступеня (2012);
• Нагороджений медаллю за 10 років за десантно-штурмових військ (2010).

Примітки[ред. | ред. код]

Словники та енциклопедії Енциклопедія сучасної України

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.