Луценко Павло Кіндратович — Вікіпедія

Павло Кіндратович Луценко (1873, Краснокутськ, Богодухівський повіт, Харківська губернія, Російська імперія — 1934, Харків, УРСР, СРСР) — російський і радянський український піаніст, педагог, професор і завідувач кафедри фортепіано у Харківській консерваторії (у 1918—1922 — ректор), музично-громадський діяч.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

У 1897 році закінчив Харківський університет (юридичний факультет).

Музичну освіту починав приватно, потім закінчив Харківське музичне училище з класу фортепіано А. Шульца-Евлера, продовжив навчання в Берліні у Е. Єдлічки.

У 1900 році закінчив екстерном Санкт-Петербурзьку консерваторію, склавши іспити на звання вільного художника.

У 1900—1914 рр. викладав в Німеччині, у тому числі в Берліні в Консерваторії Штерна, де серед його учнів були, зокрема, Альфред Ла Ліберте, Надія Ландесман, Йосиф Маргуліс і Станіслав Липський. Концертував у Берліні і інших містах Німеччини, у тому числі з Берлінським філармонічним оркестром виконував фортепіанні концерти М. А. Римського-Корсакова, П. І. Чайковського і А. С. Аренського.

У 1914—1915 — викладав у Тіфліському музичному училищі.

З 1916 — викладав у Харківському училищі ІРМТ.

У 1917—1934 — професор і завідувач кафедри фортепіано у Харківській консерваторії (у 1918—1922 — ректор). У Харкові мав багатьох учнів, з яких вийшли відомі піаністи-виконавці: В.Петров, Л.Сагалов, В.Топілін, М.Фоменко та інші. У 1920-х роках концертував у Харкові, виконував сонати Бетховена, прелюдії і фуги Й. С. Баха, «Симфонічні етюди» Шумана та ін. Павло Луценко став фундатором харківської фортепіанної школи.

Література[ред. | ред. код]

• Big Encyclopedia Book 12.djvu/page444-629px-Yuzhakov Big Encyclopedia Book 12.djvu.jpg Люценко, Павло Кондратьевич^{[недоступне посилання з липня 2019]} // Велика енциклопедія Южакова. — Т.12. — 1903. — Стор. 435
• Кашкадамова Н. Фортеп'янно-виконавське мистецтво України. — Львів: КІНПАТРІ ЛТД,2017. — С.140-143. ISBN 978-966-7585-19-6.
• Кононова О. В. Луценко Павло Кіндратович // Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського. 1917—2017. До 100-річчя від дня заснування : мала енциклопедія / Харків. нац. ун-т мистецтв ім. І. П. Котляревського ; ред.-упоряд. Л. В. Русакова. — Харків: «Водний спектр Джі-Ем-Пі», 2017. — С. 276. ISBN 978-617-7445-38-7 (Т. 1).
• Лисенко Л. Ф. Павло Кіндратович Луценко та його учні: Шляхи формування Харківської піаністичної школи. — Харків: Лівий беріг, 1998. — 80 с. ISBN 966-02-0727-1.
• Павло Кіндратович Луценко і сучасність: Зб. матеріалів Міжнар. наук. конф., Харків, 17— 25 жовтня 2000 р. / Харківський держ. ін-т мистецтв ім. І. П. Котляревського / Н. Л. Бабій (відп.ред.). — Харків: Факт, 2001. — 96 с.
• Пінчук О. Г. Canto sospeso / Перервана пісня: Книга про В. В. Топіліна: Монографія / Харківський національний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського  — Харків: Вид-во «Естет Прінт», 2018. — 456 с. ISBN 978-966-97844-0-7.
• Швачко Т. О. Луценко Павло Кіндратович // Енциклопедія сучасної України: у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2017. — Т. 18 : Лт — Малицький. — С. 145.
• Шевчук Ол. Луценко Павло Кіндратович // Українська музична енциклопедія. — Т. 3. — Київ: ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2011. — С. 206—207.

Словники та енциклопедії Енциклопедія сучасної України Нормативний контроль GKG: /g/11b5v84vz7