French
DeutschЛьвов Георгій Євгенович — Вікіпедія
| Львов Георгій Євгенович | |
|---|---|
| рос. Львов Георгий Евгеньевич | |
 | |
| 1-й прем'єр-міністр Тимчасового уряду Росії | |
| 2 березня 1917 — 7 липня 1917 | |
| Наступник | Керенський Олександр Федорович |
| Народився | 2 листопада 1861[1][2] Дрезден, Німецький союз |
| Помер | 7 березня 1925[3][4][…] (63 роки) Булонь-Біянкур[3] |
| Похований | Сент-Женев'єв-де-Буа |
| Відомий як | державний діяч, політик |
| Країна | Російська імперія і Російська республіка |
| Alma mater | Юридичний факультет Московського державного університетуd і Поліванівська гімназіяd |
| Політична партія | Конституційно-демократична партія |
| Батько | Львов Євгеній Володимировичd |
| Мати | Львова (Мосолова) Варвара Олексіївна |
| У шлюбі з | Бобринська Юлія Олексіївна |
| Підпис |  |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Львов Георгій Євгенович (рос. Львов Георгий Евгеньевич, 21 листопада (2 листопада) 1861, Дрезден — 7 березня, 1925, Париж) — російський політичний і державний діяч. Князь, кадет. Прем'єр-міністр та одночасно Міністр внутрішніх справ Тимчасового уряду з 2 березня по 7 липня 1917 року.
Походження[ред. | ред. код]
Князівський рід Львових походить від Рюриковичів[джерело?].
Батько — князь Євген Олександрович Львов (1831—1878), мати — Зоя Дмитрівна Бібікова (1840—1906). Сім'я, як на дворян, не була багатою.
Освіта[ред. | ред. код]
Закінчив юридичний факультет Московського університету (1885). Тульський поміщик, працював у судових і земських органах Тульської губернії, де досить швидко завоював широку популярність як земський діяч; голова Тульської губернської земської управи, учасник земських з'їздів. Земляк князя, Лев Толстой, що знав всю сім'ю Львових, схвалював його діяльність.
Кар'єра[ред. | ред. код]
Обраний в Першу Державну думу Російської імперії. У думі очолив лікарсько-продовольчий комітет, який мав наступні цілі: на гроші уряду і російських та зарубіжних фінансових організацій створювалися пекарні, їдальні, санітарні пункти для тих, що голодують, погорільців і нужденних. Займався наданням допомоги переселенцям до Сибіру і на Далекий Схід .
Під час Першої світової війни у 1914 очолив щойно створений в Москві «Всеросійський земський союз допомоги хворим і пораненим військовим». За короткий строк ця організація, з річним бюджетом в 600 млн крб., стала головним помічником армії. «Союз» займався устаткуванням шпиталів і санітарних поїздів, постачанням одягу та взуття для армії. Під патронатом організації перебувало 75 потягів і 3 тис. лазаретів, в яких отримали лікування понад 2,5 млн хворих та поранених солдатів і офіцерів.
Указ імператора про призначення Львова головою Ради міністрів датований 2 (15) березня 1917. Призначення підписане Миколою ІІ за годину до зречення.
Після Лютневої революції, з 10 (23) березня 1917 — міністр-голова і міністр внутрішніх справ першого Тимчасового уряду, також очолював перший коаліційний уряд. З 23 березня 1917 по 21 липня 1917 Князь Львов Г. Є. був фактичним Головою Російської держави. Після жовтневого перевороту оселився в Тюмені, у березні 1918 року був заарештований. Через 3 місяці був випущений на свободу з підпискою про невиїзд. У жовтні втік до Америки, а потім емігрував до Франції.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Львов Георгий Евгеньевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Encyclopædia Britannica
Посилання[ред. | ред. код]
- Статья в энциклопедии «Кругосвет» [Архівовано 7 вересня 2011 у Wayback Machine.]
- Д.и.н. Г. Иоффе Русский либерал. Премьер-министр Временного правительства —князь Львов. [Архівовано 1 травня 2009 у Wayback Machine.] // «Наука и жизнь», 2006, № 4.
| ||||||||||||||||
|
