Львівсвітло — Вікіпедія

ЛКП «Львівсвітло»
ЛКП «Львівсвітло»
49°51′54″ пн. ш. 24°01′49″ сх. д. / 49.86508333336110610° пн. ш. 24.03047222225000112° сх. д. / 49.86508333336110610; 24.03047222225000112Координати: 49°51′54″ пн. ш. 24°01′49″ сх. д. / 49.86508333336110610° пн. ш. 24.03047222225000112° сх. д. / 49.86508333336110610; 24.03047222225000112
Тип комунальне підприємство
Спеціалізація вуличне освітлення
Штаб-квартира 79068, Львів, вулиця Лінкольна, 8
Територія діяльності Львів
Власник(и) територіальна громада міста Львова
ЛКП «Львівсвітло»
Мапа

«Львівсвітло» (повна офіційна назва — «Львівське комунальне підприємство „Львівсвітло“», скорочена — «ЛКП „Львівсвітло“») — комунальне підприємство, що перебуває у власності територіальної громади міста Львів; міський монополіст у сфері вуличного освітлення.

«Підприємство року 2010» за версією Міжнародного економічного рейтингу «Ліга кращих».[1]

Станом на 2001 рік штат підприємства налічував близько 150 працівників.[2]

Історія[ред. | ред. код]

Підприємство бере свій початок у післявоєнні роки в часи швидкої індустріалізації Львова, яка зумовлена четвертою пятирічкою. Так, на республіканському рівні, у законі про п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господар­ства УРСР на 1946—1950 рр., було визначено пріорітет — перетворити місто Львів на великий індустріальний центр України.[3]

З метою невідкладного втілення поставлених завдань, міським органам влади Львова було доручено провести заходи, зокрема і по подальшому поліпшенню благоустрою міста. 13 грудня 1949 року рішенням виконавчого комітету Львівської міської Ради депутатів трудящих було утворено контору по вуличному освітленню (пізніше іменовану трестом). Новостворену організацію віддали у безпосереднє підпорядкування Львівміськкомунгосп.[4]

До сфери діяльності новоствореного підприємства було віднесено надання послуг з утримання мереж вуличного освітлення міста, а також виконання робіт по поточному та капітальному ремонту усіх об'єктів зовнішнього освітлення міста, підприємств та організацій.

У 1956-1960-ті роки, вже шостий п'ятирічний план, передбачав встановлення у Львові 7200 електроліхтарів денного світла і освітлення 530 вулиць.[5] Станом на 1 січня 1963 року у Львові було встановлено майже 10 тисяч світлоточок.[6] А вже станом на 2009 рік «Львівсвітло» забезпечувало роботу шести експлуатаційно-технічних районів мереж зовнішнього освітлення, які обслуговували понад 24 тисячі світильників і прожекторів різних потужностей 15 одиницями спецавтотехніки.[7]

Проєкти[ред. | ред. код]

Серед важливих проєктів підприємства були[7]: світлове оформлення національного музею, будинку вчителя, аеропорту, пам'ятника І. Франку, музею етнографії, театру опери та балету, центральної алеї на проспекті Свободи, встановлення світильників на площі Ринок та ін[8].

Музей електричних ламп[ред. | ред. код]

На території «Львівсвітло» розташований єдиний в Україні музей історії електричних ламп. Його було відкрито у 2019 році з нагоди 70-річчя роботи підприємства[9][10].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Христина Панчак (23 грудня 2010). ЛКП «Львівсвітло» визнали підприємством року. Інформаційне агенство УНН. Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 26 жовтня 2021.
  2. ↑ Львів: досвід адміністративної реформи на рівні місцевого самоврядування / І. Федів; Укр. акад. держ. упр. при Президентові України. — К., 2001. — С. 180
  3. ↑ Закон УРСР від 28.8.1946 «Про п'ятирічний план відбудови й розвитку народного господарства Української РСР на 1946—1950 рр.»
  4. ↑ Рішення виконавчого комітету Львівської міської Ради депутатів трудящих від 13.12.1949 р. № 1405 «Про організацію контори по вуличному освітленню „Львівсвітло“»
  5. ↑ Соціалістична індустріалізація Львова [Архівовано 28 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // Історія Львова: короткий нарис / Львівський державний університет ім. Ів. Франка. — Львів: Видавництво Львівського університету, 1956. — С. 261
  6. ↑ Куц А. С. Львов (К 25-летию воссоединения Западной Украины с УССР) [Архівовано 29 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // Республиканский межведомственный научный сборник. Серия: экономическая география, Вып. 2. — Харьков: Изд-во Харьковского университета, 1964. — С. 52
  7. ↑ а б Комунальне підприємство «Львівсвітло» святкує 60-річчя з дня заснування. Львівська міська рада. 11 грудня 2009. Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 26 жовтня 2021.
  8. ↑ У Львові підсвітили храм св. Іоана Золотоустого. ШоТам. 9 листопада 2020. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 26 жовтня 2021.
  9. ↑ 120-річні лампи та ліхтарі з неймовірними історіями - як працює єдиний в Україні музей електроламп. Gazeta.ua. 9 квітня 2021. Архів оригіналу за 9 квітня 2021. Процитовано 26 жовтня 2021.
  10. ↑ Що показують у львівському музеї електроламп. Справжня варта. 30 квітня 2021. Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 26 жовтня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Додаткова література[ред. | ред. код]

  • Медведєв Д. Т., Санін В. Ю. Кому відати зовнішнім освітленням? [Досвід роботи тресту «Львівсвітло»] // Міське господарство України, 1969, № 3, С. 4—5
  • Верба Е. А., Шапиро Л. П. Опыт работы предприятия «Львовсвет» // Светотехника[ru], 1971, № 5, С. 21—22
  • Сенин В. Ю. Курс на повышение эффективности производства (Из опыта работы обл. предприятия электросетей наружного освещения «Львовсвет») // Серия: Благоустройство и озеленение городов: информ. бюл., № 67 / М-во коммун. хоз. УССР, Центр. бюро науч.-техн. и экон. информации, 1972
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Львівсвітло&oldid=38443300