Любарець Микола Олександрович — Вікіпедія

Микола Любарець Микола Олександрович Любарець
Майор
Загальна інформація
Народження	13 березня 1994(1994-03-13) (30 років) Червоноград
Громадянство	Україна
Національність	українець
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки

Микола Олександрович Любарець (13 березня 1994(19940313), Червоноград) — український військовослужбовець, майор Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Червонограді. Виріс у Новому Калинові, де служив військовим льотчиком його батько. 2016 року закінчив Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Служив у Полтаві. У 2019—2020 роках був учасником миротворчої місії ООН у Конґо. Учасник АТО/ООС. З початку російського вторгнення в Україну 2022 року воював у складі ЗСУ.

У березні 2022 року майор Микола Любарець (ще у званні капітана) і капітан Роман Дрогомирецький, як добровольці виконали надскладний політ на гелікоптері з Дніпра до Маріуполя з метою доставки боєприпасів захисникам міста. На зворотному шляху вони здійснили медичну евакуацію вісьмох важкопоранених осіб^[1].

Нагороди[ред. | ред. код]

• звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» (2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[2];
• орден Данила Галицького (26 березня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[3].

Військові звання[ред. | ред. код]

• майор^[1];
• капітан.

Примітки[ред. | ред. код]

Словники та енциклопедії Енциклопедія сучасної України

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.