Людовик II Ягеллончик — Вікіпедія

Людовик II Ягеллончик
Dei gracia Hungariae, Boemiae, Dalmatiae, Croatiae, Ramae, Seruiae, Gallitiae, Lodomeriae, Cumaniae, Bulgariaeque rex, marchio Morauiae, Lucemburgensis et Silesiae dux ac marchio Lusatiae etc.
Король Богемії
Правління 1516-1526
Коронація 11 березня 1509
Попередник Владислав II Ягеллончик
Наступник Фердинанд I Габсбург
Інші титули Король Угорщини
Король Хорватії
Король Галичини та Володимирії
Біографічні дані
Народження 1 липня 1506(1506-07-01)
Прага
Смерть 29 серпня 1526(1526-08-29) (20 років)
Біля Могача
утоплення
Поховання Кафедральний Собор Святого Стефана, Секешфегервар, Угорщина
Дружина Марія
Діти Янош Васс
Династія Ягеллони
Батько Владислав II Ягеллончик
Мати Анна де Фуа
Нагороди
Орден Золотого руна
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Людовик II Ягеллончик (чеськ. Ludvík Jagellonský, угор. II. Lajos, хорв. Ludvík II. Jagelović; 1 липня 1506 — 29 серпня 1526) — останній король Богемії та Угорщини (з 1516 року) з династії Ягеллонів, титулярний король Галичини та Володимерії. Загинув у битві при Могачі (1526).

Життєпис[ред. | ред. код]

22 липня 1515 року у Відні в соборі Святого Стефана відбулося подвійне весілля Людовика та його сестри Анни з австрійськими принцесою (Марія Австрійська) і принцом (Фердинанд — майбутнім імператором Священної Римської імперії).

У серпні 1526 року Сулейман І Пишний на чолі 100-тисячної армії удерся до Угорщини. Біля містечка Могач до 25 тисяч угорців із 80 гарматами під проводом короля Угорщини Лайоша II стають на шляху загарбників. Кавалерія християн зім'яла нерегулярну піхоту — башибузуків; християни вже святкували перемогу, розгромивши, як вони вважали, центр позицій турків. Проте це були лише перші лінії «воїнів ісламу». Сам Сулейман із яничарами й усією артилерією зустріли Лайоша, який разом із резервами мужньо, але безглуздо кинувся в атаку. З флангів на угорців тим часом наскочила легка кавалерія; довершили розгром рушниці яничар і гармати, які впритул розстрілювали важку кавалерію. Угорці декілька годин чинили героїчний опір, на полі бою їх полягло до 22 тисяч разом з королем. Катастрофа біля Могача віддала Угорщину під владу Османської імперії більш, як на 150 років.

Королем Угорщини стає Януш Заполья, який визнав себе турецьким васалом.

Родовід[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Felczak W. Historia Węgier. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Ossolineum, 1983.
  • Hay D. Europa w XIV i XV wieku. — Warszawa : PIW 2001. — ISBN 83-06-02852-X.
  • Serwański M., Dobosz J. (red.). Słownik władców Europy średniowiecznej. — Poznań : Wydawnictwo Poznańskie, 2002. — ISBN 83-7177-102-9.
  • Sroka S. A. Historia Węgier do 1526 roku w zarysie. — Bydgoszcz, 2000. — ISBN 83-87933-75-9.
  • Zientara B. Historia powszechna średniowiecza. — Warszawa : Trio, 2002. — ISBN 83-85660-94-1.
Попередник
Владислав II Ягеллончик
Король Богемії
1516-1526
Наступник
Фердинанд I Габсбург
Попередник
Уласло II
Король Угорщини
1516-1526
Наступник
Фердинанд I Габсбург
Янош I Заполья
Попередник
Владислав II Ягеллончик
Король Хорватії
1516-1526
Наступник
Фердинанд I Габсбург
Попередник
Владислав II Ягеллончик
оскаржувалося іншими претендентами
Король Галичини та Володимирії
титулярний
1516-1526
Наступник
Анна I
оскаржувалося іншими претендентами