Ляшенко Ігор Вікторович — Вікіпедія
Ігор Вікторович Ляшенко | |||
---|---|---|---|
Полковник (посмертно) | |||
Загальна інформація | |||
Народження | 14 вересня 1977 Шепетівка, Хмельницька область | ||
Смерть | 19 червня 2014 (36 років) Закітне, Донецька область (загиблий у бою) | ||
Громадянство | Україна | ||
Alma Mater | ОІСВ | ||
Псевдо | Беркут | ||
Військова служба | |||
Роки служби | 1998—2014 | ||
Приналежність | Україна | ||
Вид ЗС | Сухопутні війська | ||
Рід військ | Механізовані війська | ||
Формування | |||
Війни / битви | |||
Командування | |||
| |||
Нагороди та відзнаки | |||
І́гор Ві́кторович Ляше́нко (нар. 14 вересня 1977, м. Шепетівка, Хмельницька область, Українська РСР — пом. 19 червня 2014, с. Закітне, Лиманський район, Донецька область, Україна) — український військовик, миротворець, полковник (посмертно) Збройних сил України, командир 1-го механізованого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади. Позивний «Беркут». Загинув у ході російсько-української війни, Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився й виріс у місті Шепетівка на Хмельниччині. У батьків був ще один син, який теж став військовим. 1994 року закінчив загальноосвітню школу № 3 міста Шепетівка, того ж року вступив до Одеського інституту Сухопутних військ України.
Військова служба[ред. | ред. код]
По закінченні інституту, у 1998 році, розпочав військову службу в м. Рава-Руська на Львівщині, у 310-му механізованому полку 24-ї механізованої Залізної дивізії імені князя Данила Галицького. У подальшому продовжив службу в Яворові, у 24-ій окремій механізованій Залізній бригаді імені Данила Галицького Сухопутних військ Збройних Сил України, військова частина А0998. Брав участь у миротворчих місіях в Югославії. Мешкав із сім'єю у Яворові.
2012 року призначений командиром 1-го механізованого батальйону, формує навколо себе сильний колектив з-поміж офіцерів на той час уже розформованих підрозділів: 1-го батальйону Рава-Руського 310-го полку та Українсько-Польського миротворчого батальйону. У батальйон приходять контрактники з досвідом бойових дій у Югославії та Іраку. Завдяки своєму авторитету багатьох із цих військових знайшов та запросив у батальйон сам комбат. Сформований батальйон пройшов підготовку на Яворівському полігоні в ході навчань «Осінній циклон 2013».
Бойовий шлях[ред. | ред. код]
8 березня 2014, у зв'язку з російською збройною агресією проти України, батальйон Ляшенка вирушив на кордон з РФ у Сумську область, а в травні 2014 — на Донеччину, де була служба на блок-постах, у конвоях, участь у перших невеликих боях. Комбат завжди був поряд зі своїми бійцями, об'їжджав блокпости батальйону.
14 червня 2014, о 5:45 проросійські бойовики обстріляли з мінометів один із блокпостів 1-ї роти батальйону під селищем Кіровське, що біля Красного Лиману (тепер — Лиман) Донецької області. Четверо військовослужбовців отримали поранення, один з них був у дуже важкому стані. Отримавши таку інформацію вже за кілька хвилин колона медиків на чолі з комбатом вирушила в дорогу. Поранених врятували. 16-го червня бронегрупа під командуванням підполковника Ляшенка у складі 5 одиниць бронетехніки вийшла за лінію розмежування в районі Красного Лиману і провела «зачистку».
Загибель[ред. | ред. код]
19 червня о 4:00 почалась військова операція, метою якої було висування в глибину території, знищення укріплень бойовиків в районі смт Ямпіль та звільнення населених пунктів. З Красного Лиману вирушили підрозділи десантників, які мали розбити укріплений блокпост «Марс» російсько-терористичних угруповань, що прикривав дорогу на міст через Сіверський Донець. Бійці 24-ї мехбригади виїхали двома бронегрупами зі сторони Торського, взяли Ямпіль без особливого спротиву і вийшли в тил ворожого блокпосту «Марс», після чого взяли пануючу висоту біля мосту. У той час підполковник Ляшенко разом із розвідувальною ротою бригади вирушив на село Закітне. Вже біля села бронегрупа потрапила у засідку. Розвідники виявили на дорозі два КамАЗи та БРДМ-2 бойовиків. Було вирішено відконвоювати трофейну техніку ближче до основних сил батальйону, але, як тільки розвідники сіли в КамАЗи, бойовики відкрили шквальний вогонь із засідки по транспортних засобах. Протитанковими гранатометами противника були спалені вантажівки, бойовики відкрили вогонь з кулеметів по бійцях, які сиділи на броні. В комбата Ляшенка влучило декілька куль. Було поранено командира розвідроти капітана Степана Воробця, водій БТРа встиг затягти його в машину, там він і помер. Зав'язався бій, котрий тривав 3 години. Бронегрупа, яка підійшла на допомогу, знищила засідку противника, з боєм забрали тіла загиблих. 24-та ОМБр втратила сімох військовослужбовців, загинули підполковник Ігор Ляшенко і 6 бійців розвідроти: капітан Степан Воробець, старший сержант Андрій Повстюк, старший солдат Юрій Прихід, солдати Віктор Сивак, Віктор Семчук і Микола Шайнога. Троє бійців дістали поранення, один з них — важко поранений[1][2][3][4][5]. Того ж дня у боях в тому районі загинули восьмеро десантників з 25-ї та 95-ї бригад ВДВ і командир взводу спецпідрозділу «Барс» НГУ лейтенант Кравчук.
Звільнення населених пунктів Лиманського району (на той час — Краснолиманський район) і взяття під контроль мосту через Сіверський Донець дозволило перекрити постачання зброї та боєприпасів до угруповання російського терориста Гіркіна («Стрєлка») у Слов'янськ[6].
Див. також: Бої за Красний Лиман.
Похорони Ігоря Ляшенка відбулися 23 червня у Шепетівці. Спочатку труну пронесли містом від провулку Чернишевського до центру. Панахида за загиблим відбулася на центральній площі міста — площі Тараса Шевченка перед міськвиконкомом. Були присутні матір та дружина офіцера, військові побратими, підприємці, представники місцевої влади та духовенства. Загалом зібралося близько тисячі людей. Коли завершився молебень за загиблим, труну в супроводі почесної варти віднесли до катафалку під оплески присутніх та вигуки «Слава!» Похований на міському кладовищі міста Шепетівка[7].
Начальник штабу 24-ї ОМБр полковник Анатолій Шевченко: «У нас в бригаді його називали Комбатом Першим, але не тому, що він командував першим батальйоном, а тому, що він завжди і у всьому був першим. Він був зразком виконання службового обов'язку. Про таких, як Ігор, завжди казали „комбат-батяня“. Він першим з бригади пішов на виконання бойового завдання, першим вступив у бій і першим з бригади взяв цей бій на себе. Такі люди, як він, не вмирають, вони стають легендою».
Залишились батьки Любов та Віктор, які живуть у Шепетівці на провулку Ляшенка, названого на честь сина; брат Ярослав — майор, учасник АТО; у Яворові дружина Олена — навчається на психолога, вступила на контрактну службу, учасник АТО, та двоє дітей, — син Ігор і донька Настя.
Нагороди[ред. | ред. код]
- звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (29 вересня 2023, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові
- Орден Богдана Хмельницького I ст. — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов'язку (21.08.2014, посмертно)[8].
- Медаль «15 років Збройним Силам України».
- Медаль «За сумлінну службу» II ст. та III ст.
Вшанування[ред. | ред. код]
31 липня 2014 року Шепетівська міська рада на своїй 56 сесії назвала на честь Ігоря Ляшенка вулицю і провулок у м. Шепетівка, які до того мали назву «Чернишевського»[9].
12 червня 2015 року у місті Шепетівка на фасаді будівлі ЗОШ № 3 (вулиця Судилківська, 19), де навчався Ігор Ляшенко, йому відкрито меморіальну дошку[10].
У червні 2015 року на місці бою, біля с. Закотного, на честь полеглих бойових побратимів військовики 24-ї бригади встановили обеліск[11].
19 червня 2017 року на Донеччині, з ініціативи місцевої громади, відкрито пам'ятник сімом воїнам 24-ї бригади, які загинули у бою за звільнення села Закітне[12].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ У бою під Ямполем загинуло семеро військових 24 бригади, яка дислокується в Яворові [Архівовано 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Львівська ОДА, 20 червня 2014
- ↑ Старший лейтенант Петро Мотрук: «Коли загинув комбат, я ніколи не бачив, щоб плакала така кількість чоловіків одночасно» [Архівовано 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Цензор.нет, 26 квітня 2015
- ↑ «Від смерті мене врятувала кришка люка» [Архівовано 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Народна Армія, 25 червня 2016
- ↑ Бої за Ямпіль та Закотне — приклади мужності героїв «Залізної» бригади [Архівовано 6 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Сайт Міністерства оборони України, 21 червня 2016
- ↑ Злочин і кара. Ямпільський казус [Архівовано 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // feldherrnhalle на livejournal, 1 січня 2017
- ↑ Слідами Стрєлкова: місця боїв під Краматорськом досі нагадують про 200 знищених бойовиків [Архівовано 6 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // «ДеПо. Донбас», 24 лютого 2016
- ↑ Шепетівка прощалась із загиблим підполковником Ігорем Ляшенко ФОТО ВІДЕО. Архів оригіналу за 18 липня 2014. Процитовано 3 серпня 2014.
- ↑ Указ Президента України від 21 серпня 2014 року № 660/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ На сесії міської ради перейменовували вулиці та розбирались з тарифами на воду. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 3 серпня 2014.
- ↑ На фасаді загальноосвітньої школи № 3 відкрито меморіальну дошку Ігорю Ляшенко [Архівовано 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Shepetivka.com.ua — Сайт міста Шепетівка, 12 червня 2015
- ↑ На місці бою з'явився обеліск [Архівовано 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Сайт Міністерства оборони України, 24 червня 2015
- ↑ На Донеччині з ініціативи місцевої громади відкрито пам'ятник сімом воїнам 24 окремої механізованої бригади [Архівовано 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Сайт Міністерства оборони України, 20 червня 2017
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 29 вересня 2023 року № 663/2023 «Про присвоєння І. Ляшенку звання Герой України »
Посилання[ред. | ред. код]
- Ляшенко Ігор Вікторович [Архівовано 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Ляшенко Ігор Вікторович [Архівовано 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Український меморіал.
- У Шепетівці поховали комбата, вбитого на Донбасі // Медіа-корпорація «Є», 24 червня 2014.
- Юхимович Л. Д. Ляшенко Ігор Вікторович. Людина з великої літери [Архівовано 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Shepetivka.com.ua — Сайт міста Шепетівка.
- Валерій Левченко. Комбат Ляшенко Ігор Вікторович [Архівовано 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Shepetivka.com.ua — Сайт міста Шепетівка, 19 вересня 2017.
- «Під командуванням ротного Силівакіна в Авдіївці знищили близько десяти ворожих ВОПів»: У Рівному нагородили Народних героїв України [Архівовано 14 вересня 2019 у Wayback Machine.]