Ліат-іон — Вікіпедія

Ліа́т-іо́н (рос. лиат-ион, англ. lyate ion) — аніон, що утворився при втраті протона молекулою розчинника в результаті його автопротолізу. Наприклад, у воді таким є іон ОH^-, в оцтовій кислоті — СH₃COO^-, в амоніаку — NH₂^-):

2H₂O ↔ OH^–+ H₃O⁺

Ліат є спряженою основою після передачі іншій частинці протона, яка відіграє в цій рівновазі роль спряженої кислоти (йон ліонію — катіон H₂L⁺).

Посилання[ред. | ред. код]

• IUPAC Gold Book — lyate ion [Архівовано 18 жовтня 2015 у Wayback Machine.]

Джерела[ред. | ред. код]

• Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.