Лівицький Андрій Миколайович — Вікіпедія

Андрій Миколайович Лівицький
3-й Голова Директорії УНР
25 травня 1926 — 10 липня 1948
Попередник	Симон Васильович Петлюра
Наступник	він сам як Президент УНР в екзилі
1-й Президент УНР в екзилі
10 липня 1948 — 17 січня 1954
Попередник	він сам як Голова Директорії УНР
Наступник	Степан Витвицький
Голова уряду УНР в екзилі
14 жовтня 1920 — 24 березня 1921
Президент	Симон Петлюра
Попередник	В'ячеслав Прокопович
Наступник	Пилип Пилипчук
14 січня 1922 — 25 травня 1926
Президент	Симон Петлюра
Попередник	Пилип Пилипчук
Наступник	В'ячеслав Прокопович
Міністр юстиції Директорії УНР
квітень 1919 — 23 вересня[1] 1920
Попередник	Дмитро Маркович
Наступник	посада скасована
Народився	31 березня (12 квітня) 1879[2] х. Красний Кут, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер	17 січня 1954(1954-01-17)[3][4] (74 роки) Карлсруе, Баден-Вюртемберг, ФРН
Похований	Цвинтар святого Андрія
Відомий як	дипломат, політик
Громадянство	Російська імперія  УНР
Національність	українець
Alma mater	Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Політична партія	Українська соціал-демократична робітнича партія
У шлюбі з	Лівицька Марія Варфоломіївна
Діти	Лівицький Микола Андрійович і Лівицька-Холодна Наталя Андріївна
Нагороди
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

‎

Андрі́й Микола́йович Ліви́цький (31 березня (12 квітня) 1879(18790412)^[5], хутір Красний Кут поблизу с. Ліпляве, Золотоніський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 17 січня 1954, Карлсруе, Баден-Вюртемберг, ФРН) — український громадсько-політичний діяч. Президент УНР в екзилі (1926—1954).

Відповідно до українського законодавства може бути зарахований до борців за незалежність України у ХХ сторіччі.^[6]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився Андрій Лівицький 12 квітня (31 березня — за старим стилем) 1879 року на хуторі Красний Кут Золотоніського повіту Полтавської губернії в дворянській родині корнета Миколи Івановича Лівицького та його дружини Наталії Петрівни. Рід Лівицьких мав козацько-старшинське походження, і був споріднений із нащадками гетьмана Павла Полуботка^[7].

Освіту здобув у Прилуцькій гімназії та Колегії Павла Ґалаґана в Києві. У 1896 році вступив до Київського університету святого Володимира. Навчався на математичному і правничому факультетах. Належав до української студентської громади. За участь у студентському політичному русі двічі ув'язнювався в Лук'янівській тюрмі (1897, 1899) та висланий на Полтавщину «під гласний нагляд». Після закінчення університетського курсу служив у Лубенському окружному суді (1903—1905), присяжним повіреним Харківської судової палати (1905—1913), мировим суддею Золотоніського повіту (1913—1917).

Початок партійної діяльності (РУП, УСДРП)[ред. | ред. код]

Як один із засновників Революційної української партії (РУП), протягом 1902—1903 років належав до ядра київського комітету партії. У 1903—1906 роках очолював осередок РУП у Лубнах на Полтавщині. З 1905 року — один із лідерів УСДРП. Під час революції 1905 року був головою «Лубенської республіки», а також очолював загін громадської самооборони, котрий складався з шести бойових дружин. На початку січня 1906 року заарештований, але втік з-під варти; у жовтні 1907 року під час перебування в Лубнах заарештований удруге й півтора року відбував ув'язнення. 1909 засуджений у Києві військовим окружним судом до тюремного ув'язнення, але згодом виправданий апеляційною інстанцією.

Член Центральної Ради[ред. | ред. код]

У березні 1917 року призначений Золотоніським повітовим, а 1 серпня — Полтавським губернським комісаром. Як делегат І Всеукраїнського селянського з'їзду від Золотоніського повіту був обраний до складу ЦК Селянської спілки і став членом Української Центральної Ради (УЦР). Від серпня 1917 по травень 1918 року був гласним (депутатом) Золотоніського повітового і Полтавського губернського земств, головою Золотоніських повітових і Полтавських губернських земських зборів, почесним мировим суддею Золотоніського повіту. Водночас очолював Золотоніський повітовий комітет і був членом Полтавського губернського комітету УСДРП. Входив до складу української делегації на переговорах у Брест-Литовську.

Період Гетьманату Павла Скоропадського[ред. | ред. код]

Усунений із посади губернського комісара гетьманською владою 4 травня 1918 року, працював юрисконсультом Центрального Українського кооперативного комітету. Входив до складу Українського національного союзу, опозиційного владі гетьмана Скоропадського. Під час антигетьманського повстання в листопаді-грудні виконував обов'язки повітового і губернського комісара на Полтавщині.

Доба Директорії[ред. | ред. код]

За доби Директорії УНР був одним із організаторів Трудового конгресу, обіймав посади: тимчасово керуючого Міністерством внутрішніх справ УНР, товариша міністра юстиції, міністра юстиції і заступника голови Ради Міністрів у кабінеті Бориса Мартоса, керуючого Міністерством закордонних справ і міністра юстиції УНР, заступника голови Ради міністрів у кабінеті Ісаака Мазепи. У жовтні 1919 року, як голова дипломатичної місії УНР у Польщі, виїхав до Варшави.

11 лютого 1920 року був арештований у Кам'янці-Подільському разом із представниками уряду УНР Ісааком Мазепою, Іваном Огієнком, Осипом Безпалком відповідно до наказу польського головного комісара Волині й Подільського фронту А. Мінкевича. Офіційне вибачення за «прикрий випадок» арешту було надано польським МЗС 11 березня українській дипломатичній місії в Варшаві^[8]. 22 квітня 1920 р. підписав союзний договір із Польщею. В уряді УНР на чолі з В'ячеславом Прокоповичем з травня 1920 року залишився на посаді заступника голови Ради народних міністрів і міністра юстиції. Після трагічного закінчення Другого Зимового походу наприкінці 1921 року відстояв тезу про продовження діяльності уряду УНР в екзилі.

Діяльність в еміграції[ред. | ред. код]

Разом із Симоном Петлюрою керував дипломатичною діяльністю УНР у Варшаві. Протягом 1920—1921 років — виконувач обов'язків голови уряду УНР, в 1922—1926 роках — голова уряду УНР в екзилі. Жив у Варшаві під постійним наглядом польської поліції; став одним з ініціаторів створення та активним членом Прометеївського руху. По загибелі Симона Петлюри очолив Директорію УНР та перейняв посаду Головного Отамана військ УНР.

Протягом 1926—1954 років очолював Державний Центр УНР в екзилі та керував українською державною політикою. Під кінець Другої світової війни переїхав з Варшави до Німеччини. Під його керівництвом уряд в еміграції з травня 1945 року активізував діяльність і обновив свій склад. У 1948 році ініціював створення Української Національної Ради — з метою консолідації політичних сил в еміграції та реорганізації Державного Центру УНР в екзилі — у співпраці з Ісааком Мазепою.

Був похований на цвинтарі Вальдфрідгоф у Мюнхені, згодом прах перепоховано на українському меморіальному кладовищі в Баунд-Бруці, поблизу Нью-Йорка.

Родина[ред. | ред. код]

• Дружина — Лівицька Марія Варфоломіївна
• Син — Лівицький Микола Андрійович
• Донька — Лівицька-Холодна Наталя Андріївна.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

• 27 березня 2009 року Національний банк України увів до обігу ювілейну монету «Андрій Лівицький» (серія «Видатні особистості України»).
• Одна з вулиць міста Канева носить ім'я Андрія Лівицького.
• Рішенням 22-ої сесії 8-го скликання Лубенської міської ради 20 жовтня 2022 року вулицю Суворова у Лубнах перейменували на вулицю Андрія Лівицького.
• 5 квітня 2018 року в місті Прилуки відкрили меморіальну дошку Андрію Лівицькому.

Див. також[ред. | ред. код]

• Декларація дипломатичної місії УНР 1919

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

• Лівицький Андрій Миколайович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.258-261
• Лівицький Андрій [Архівовано 14 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 844-845. — 1000 екз.
• До 125-ти річниці від дня народження Президента УНР Андрія Лівицького^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Інститут історії України [Архівовано 27 березня 2013 у Wayback Machine.]

Джерела[ред. | ред. код]

• Біляїв Володимир. На неокраянім крилі… — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003.
• Білоусько О. А., Єрмак О. П., Ревегук В. Я. Новітня історія Полтавщини: Підручник для 10 кл. загальноосвітньої школи. — Полтава: Оріяна; 2005. — 312 с.
• Гальчевський (Войнаровський) Я. З воєнного нотатника [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.] — К. : Діокор, 2006. — С. 191. — ISBN 966-8331-22-2.
• Лівицький Андрій // Енциклопедія українознавства. Словникова частина. — Т. 4. — С. 1306—1307.
• Лівицький Андрій Миколайович // Довідник з історії України. — 2-ге видання. — К., 2001. — С. 415.
• Прилуцький В. І. Лівицький (Левицький) Андрій Миколайович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 199. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.
• Солдатенко В. Ф. Лівицький Андрій Миколайович // Українська дипломатична енциклопедія: у 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004 — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-X.

Генеалогія та некрополістика Find a Grave · Родовід Словники та енциклопедії Енциклопедія сучасної України · Prabook Довідкові видання Munzinger IBA Нормативний контроль Freebase: /m/0h4v5z · GND: 1205695265 · MAK: 9811498037905606 · NUKAT: n2013046635 · SUDOC: 235424005 · VIAF: 299728888

Попередник Симон Петлюра

3-й Голова Директорії УНР 1926–1948

Наступник  — він сам як 1-й Президент УНР

Попередник  — він сам як 3-й Голова Директорії УНР

1-й Президент УНР 1948–1954

Наступник Степан Витвицький

п о р Українська Народна Республіка Устрій Українська Центральна Рада • Мала Рада • Генеральний секретаріат • Генеральний суд • Український генеральний військовий комітет • Державний банк • Конституція УНР • Універсали (I • II • III • IV) • Українські Установчі Збори • Трудовий Конгрес • Директорія Української Народної Республіки • Прапор • Гривня • Столиці Міжнародні відносини ЗУНР • Кримська Народна Республіка • Кубанська Народна Республіка • Далекосхідна Україна • Гуцульська Республіка • Команчанська Республіка • Берестейський мир • Варшавський договір Армія Головний Отаман військ і флоту УНР • Український генеральний військовий штаб • Головна управа Генерального штабу/Генеральний штаб • Полк імені гетьмана Богдана Хмельницького • Полк імені гетьмана Павла Полуботка • Українське вільне козацтво • Гайдамацький кіш Слобідської України • Січові стрільці • Запорізький корпус • Чорні запорожці • Сірожупанники • Синьожупанники • Третя Залізна стрілецька дивізія • Чорноморський флот • Дивізія морської піхоти • Українська Галицька армія • Степова дивізія • Волинська група • Кримська група • Алмазівці • Повітряний флот УНР • Запорізька повітроплавна ескадра Персоналії Михайло Грушевський • Володимир Винниченко • Симон Петлюра • Микола Міхновський • Петро Болбочан • Володимир Оскілко • Євген Коновалець • Всеволод Голубович • Сергій Єфремов • Дмитро Антонович • Дмитро Дорошенко • Сергій Остапенко • Ілля Шраг • Семен Вітик Влада УСДРП • УПСФ • УПСР • Організації меншин: Польська соціалістична партія — Лівиця • ПДЦ • ППС (р. ф.) • СДКПіЛ • Бунд • Поалей-Ціон Опозиція УНП • УДХП • УНГ • Союз земельних власників • Організації меншин: ПКВ Події Українська маніфестація • Всеукраїнський національний конгрес • Всеукраїнські військові з'їзди • Виступ полуботківців • Тимчасова інструкція Тимчасового Уряду • З'їзд поневолених народів • Жовтневі події • Українсько-більшовицька війна 1917—1921 • Бій за станцію Бахмач • Бій за станцію Хутір-Михайлівський • Бої за Одесу • Січневе повстання • Бій під Крутами • Взяття Києва більшовиками • Берестейський мир • Кримська операція • Бої за Донбас (1918) • Вступ німецької армії до Києва • Встановлення гетьманської влади в Україні • Директорія УНР • Антигетьманське повстання • Акт Злуки • Літківський бій • Повторне взяття Києва більшовиками • Куренівське повстання • Київська катастрофа • Трикутник смерті • Перший зимовий похід • Другий зимовий похід • Холодноярська республіка Директорія Симон Петлюра • Володимир Винниченко • Опанас Андрієвський • Андрій Макаренко • Федір Швець • Євген Петрушевич Президенти Симон Петлюра • Андрій Лівицький • Степан Витвицький • Микола Лівицький • Микола Плав'юк Землі Азовська земля • Болохівська земля • Брацлавщина • Волинь • Деревлянська земля • Донеччина • Дреговицька земля • Запоріжжя • Київ • Низ • Нове Запоріжжя • Одеса • Переяславщина • Підляшшя • Побожжя • Погорина • Поділля • Подністров'я • Подоння • Половецька земля • Полтавщина • Помор'я • Поросся • Посем'я • Посулля • Самарська земля • Сіверщина • Січ • Слобожанщина • Харків • Черкаська земля • Чернігівщина Категорія • Commons

п о р Голови уряду українських державних утворень з 1917 УНР (1917 — 1918) Володимир Винниченко • Дмитро Дорошенко ¹ • Володимир Винниченко • Всеволод Голубович Українська Держава Микола Сахно-Устимович ¹ • Микола Василенко ¹ • Федір Лизогуб • Сергій Гербель УНР (1918 — 1920) Володимир Чехівський • Сергій Остапенко • Борис Мартос • Ісаак Мазепа • В'ячеслав Прокопович ЗУНР Кость Левицький • Сидір Голубович Інші державні утворення Гуцульська Республіка — Степан Клочурак; Західно-Лемківська Республіка — Ярослав Качмарчик; Східно-Лемківська Республіка — Пантелеймон Шпилька; Кримська Народна Республіка — Номан Челебіджихан • Джафер Киример; Українська Далекосхідна Республіка — Онисим Ступак • Гордій Мелашич • Гаврило Криченко-Могила • Юрій Глушко-Мова; Перший Кримський крайовий уряд — Сулейман Сулькевич; Другий Кримський крайовий уряд — Соломон Крим; Радянська Соціалістична Республіка Тавриди — Антон Слуцький; Кримська Радянська Соціалістична Республіка — Дмитро Ульянов; Українська Народна Республіка Рад — Євгенія Бош ¹ • Микола Скрипник; Донецько-Криворізька радянська республіка — Федір «Артем» Сергєєв; Одеська Радянська Республіка — Володимир Юдовський; Кубанська Народна Республіка — Олександр Філімонов • Лука Бич • Пилип Сушков • Павло Курганський • Василь Іванис Уряд УНР в екзилі В Парижі: Андрій Лівицький • В'ячеслав Прокопович • Пилип Пилипчук • Андрій Лівицький • В'ячеслав Прокопович • Олександр Шульгин; У Празі: Андрій Яковлів ¹; В Мюнхені: Кость Паньківський • Ісаак Мазепа • Степан Баран • Спиридон Довгаль • Симон Созонтів • Микола Лівицький • Атанас Фіґоль • Спиридон Довгаль • Василь Федорончук • Теофіль Леонтій • Ярослав-Богдан Рудницький • Самійленко Іван Матвійович УРСР (1918 — 1941/1944) Християн Раковський • Юрій П'ятаков • Християн Раковський • Григорій Петровський • Християн Раковський • Влас Чубар • Панас Любченко • Михайло Бондаренко • Микола Марчак ¹ • Дем'ян Коротченко • Леонід Корнієць Карпатська Україна (1938-1939) Андрій Бродій • Августин Волошин • Юліян Ревай Державне правління (1941) Ярослав Стецько Райхскомісаріат Еріх Кох УРСР (1944 — 1991) Леонід Корнієць • Микита Хрущов • Дем'ян Коротченко • Никифор Кальченко • Володимир Щербицький • Іван Казанець • Володимир Щербицький • Олександр Ляшко • Віталій Масол • Вітольд Фокін ¹ Україна (з 1991) Вітольд Фокін • Валентин Симоненко ¹ • Леонід Кучма • Юхим Звягільський ¹ • Віталій Масол • Євген Марчук • Павло Лазаренко • Василь Дурдинець ¹ • Валерій Пустовойтенко • Віктор Ющенко • Анатолій Кінах • Віктор Янукович • Юлія Тимошенко • Юрій Єхануров • Віктор Янукович • Юлія Тимошенко • Олександр Турчинов ¹ • Микола Азаров • Сергій Арбузов ¹ • Арсеній Яценюк • Володимир Гройсман • Олексій Гончарук • Денис Шмигаль 1. — Виконувач обов'язків

п о р Міністри закордонних справ українських державних утворень УНР Олександр Шульгин · Всеволод Голубович · Микола Любинський Гетьманат Микола Василенко · Дмитро Дорошенко · Георгій Афанасьєв Директорія Володимир Чехівський · Костянтин Мацієвич · Володимир Темницький · Андрій Лівицький ЗУНР Василь Панейко · Лонгин Цегельський · Михайло Лозинський · Степан Витвицький · Кость Левицький УРСР Сергій Бакинський · Володимир Затонський · Микола Скрипник · Юрій П'ятаков · Християн Раковський · Олександр Корнійчук · Дмитро Мануїльський · Анатолій Барановський · Лука Паламарчук · Анатолій Кисіль (в. о.) · Дмитро Білоколос · Георгій Шевель · Володимир Мартиненко · Володимир Кравець · Анатолій Зленко Україна Анатолій Зленко · Геннадій Удовенко · Борис Тарасюк · Анатолій Зленко · Костянтин Грищенко · Борис Тарасюк · Володимир Огризко (в. о.) · Арсеній Яценюк · Володимир Огризко · Володимир Хандогій (в. о.) · Петро Порошенко · Костянтин Грищенко · Леонід Кожара · Андрій Дещиця (в. о.) · Павло Клімкін · Вадим Пристайко · Дмитро Кулеба

п о р Лицарі Хреста Симона Петлюри А  Б  В  Г  Ґ  Д    Є  Ж  З  І    Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х    Ч  Ш  Щ  Ю  Я

п о р Українсько-польські відносини Населення та кордон Поляки в Україні (Посольство Польщі в Україні) • Українці Польщі (Посольство України в Польщі) • Польсько-український кордон (Блокада) Посли Польщі в Україні Якуб Смяровський1 (1648) • Адам Кисіль1 (1648—1651) • Станіслав Ванькович2 (1918) • Богдан Кутиловський2 (1919—1920) • Францішек Ян Пуласький3 (1921) • Францішек Харват3 (1921—1923) • Марцелі Шарота3 (1923—1924) • Єжи Козакевич (1992—1997) • Єжи Бар (1997—2001) • Марек Зюлковський (2001—2005) • Яцек Ключковський (2005—2010) • Даріуш Гурчинський (2010—2011) • Генрик Літвін (2011—2016) • Ян Пєкло (2016—2019) • Бартош Ціхоцький (2019—2023) • Ярослав Гузи (2023—) Посли України в Польщі Олександр Карпинський4 (1918) • Пилип Пилипчук5 (1919) • Андрій Лівицький5 (1919—1920) • Ісай Хургин6 (1920) • Мечислав Логановський6 (1921) • Олександр Шумський6 (1921—1922) • Григорій Беседовський6 (1922—1923) • Дмитро Капка6 (1923—1924) • Феодосій Старак (1991) • Анатолій Шевчук (1991—1992) • Геннадій Удовенко (1992—1994) • Петро Сардачук (1994—1998) • Дмитро Павличко (1999—2002) • Олександр Никоненко (2002—2003) • Ігор Харченко (2003—2005) • Олександр Моцик (2005—2010) • Маркіян Мальський (2010—2014) • Владислав Каневський (2014) • Андрій Дещиця (2014—2022) • Василь Зварич (2022—) Візи Пункт прийому візових анкет до Польщі Важливі угоди Замостське перемир'я (1648) • Зборівський договір (1649) • Білоцерківський мирний договір (1651) • Гадяцький договір (1658) • Слободищенський трактат (1660) • Підгаєцька угода (1667) • Острозька угода (1670) (1) посланець короля Яна Казимира до гетьмана Богдана Хмельницького; (2) посол Другої Польської республіки в УНР; (3) повірений у справах Польщі в Харкові; (4) посол Української Держави; (5) посол УНР; (6) посол УСРР