Лізиметр — Вікіпедія

Схема лізиметричної станції

Лізиме́тр (англ. lysimeter) — прилад для вимірювання кількості води, що просочилась углиб крізь верхні шари ґрунту. Складається з металічного баку, в якому розміщується ґрунтовий моноліт. Вода, що надійшла, збирається у водозбірну посудину і вимірюється мензуркою.[1]. Лізиметри бувають двох типів: вагові і невагові (об'ємні).

Першим використав лізиметр у 1875 році американський ботанік з Массачусетса Едвар Льюїс Стертевант (англ. Edward Lewis Sturtevant)[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Tim Davie Fundamentals of hydrology [Архівовано 7 липня 2014 у Wayback Machine.]. — Routledge, 2003. — P. 35
  2. Sturtevant E. Lewis (Edward Lewis) Sturtevant's Notes on Edible Plants [Архівовано 7 липня 2014 у Wayback Machine.]. — BiblioBazaar, LLC, 2009. — P. 4

Джерела[ред. | ред. код]

  • Пустовойт С. П. Гідрометрія. — К: Вища школа, 1974. — 208 с.