Лінійні кораблі типу «Рівендж» — Вікіпедія

	Лінійні кораблі типу «Рівендж»
Коротка назва	Revenge
Участь у військовому конфлікті	Перша світова війна
Названо на честь	HMS Revenged
Попередник	Queen Elizabeth
Наступник	Лінійні кораблі класу «Нельсон»
Країна походження	Сполучене Королівство
Оператор	Королівський ВМФ Великої Британії і ВМФ СРСР
Виробник	Palmers Shipbuilding and Iron Company, Девонпорт[d], Портсмут, Vickers Limited і Beardmore
Усього вироблено	5
Дата/час прийняття в експлуатацію	1916
Дата виведення з експлуатації	1949
	Лінійні кораблі типу «Рівендж» у Вікісховищі

Лінійні кораблі типу «Рівендж», іноді цей тип називають також «Роял Соверен» або тип «Р», являв собою групу з п'яти супердреднотів, побудованих для Королівського флоту в 1910-х роках. Всі кораблі були добудовані для проходження служби під час Першої світової війни. Спочатку планувалося побудувати вісім одиниць, але пізніше два кораблі були добудовані як лінійні крейсери типу «Рінаун», а будівництва лінкора, який мав отримати назву HMS Resistance, було повністю скасоване. Конструкція базувалася на конструкції попереднього типу «Куїн Елізабет», але за рахунок зменшення розмірів та швидкості, лінкори мали обійтись дешевше.

Два кораблі «Рівендж» та «Роял Оук» були вчасно завершені, аби взяти участь у Ютландській битві під час Першої світової війни, де вони вели бій з німецькими лінійними крейсерами. Інші три кораблі були завершені після битви, після якої британський та німецький флоти прийняли більш обережні стратегії, і в результаті інші кораблі не брали участі у морських боях до завершення бойових дій. На початку 20-х років кораблі брали участь у греко-турецькій війні та Громадянській війні у Росії як частина Середземноморського флоту. Вони, як правило, діяли як єдине з'єднання у міжвоєнний період, часто у складі Атлантичного флоту. Всі п'ять представників типу були модернізовані в 1930-х роках, насамперед у напрямі посилення зенітної оборони та обладнання управління вогнем.

Під час Другої світової війни кораблі активно залучалися до бойових дій, хоча на той час вже розглядалися як застарілі. Тому на них покладалися переважно допоміжні обов'язки, такі як супровід конвоїв та забезпечення артилерійської підтримки. «Роял Оук» був потоплений на стоянці у Скапа-Флоу в жовтні 1939 року німецьким підводним човном, ще два інших кораблі цього типу також були торпедовані під час війни. Це «Резолюшн», який був пошкоджений французьким підводним човном режиму Віші біля Дакара в 1940 році, і «Ремілес», атакований японською мінісубмариною на Мадагаскарі в 1943 році. Обидва лінкори уцілили і продовжили службу.

«Роял Соверен» закінчив війну на службі у ВМФ СРСР як Архангельськ, але його повернули Королівському флоту в 1949 році, до того часу три вцілілі однотипні лінкори були вже утилізовані. Того ж року його теж розібрали.

Література[ред. | ред. код]

Brown, David (2000). Naval Operations of the Campaign in Norway, April–June 1940. London: Routledge. ISBN 978-0-7146-5119-4.
Burt, R. A. (2012a). British Battleships, 1919–1939 (вид. 2nd). Annapolis: Naval Institute Press. ISBN 978-1-59114-052-8.
Burt, R. A. (2012b). British Battleships of World War One (вид. 2nd). Annapolis: Naval Institute Press. ISBN 978-0-87021-863-7.
Campbell, John (1998). Jutland: An Analysis of the Fighting. London: Conway Maritime Press. ISBN 978-1-55821-759-1.
Daniel, R. J. (2003). The End of An Era: The Memoirs of A Naval Constructor. Penzance: Periscope Publishing. ISBN 1-904381-18-9.
Friedman, Norman (2014). Fighting the Great War at Sea: Strategy, Tactic and Technology. Barnsley: Seaforth Publishing. ISBN 978-1-84832-189-2.
Friedman, Norman (2011). Naval Weapons of World War One: Guns, Torpedoes, Mines and ASW Weapons of All Nations; An Illustrated Directory. Barnsley, UK: Seaforth Publishing. ISBN 978-1-84832-100-7.
Gardiner, Leslie (1965). The Royal Oak Courts Martial. Edinburgh: William Blackwood & Sons. OCLC 794019632.
Gardiner, Robert; Gray, Randal, ред. (1985). Conway's All the World's Fighting Ships: 1906–1921. Annapolis: Naval Institute Press. ISBN 978-0-87021-907-8.
Halpern, Paul, ред. (2011). The Mediterranean Fleet, 1919–1929. Farnham: Ashgate Publishing. ISBN 978-1-4094-2756-8.
Jackson, Ashley (2006). The British Empire and the Second World War. London: Hambledon Continuum. ISBN 978-1-85285-417-1.
Jellicoe, John (1919). The Grand Fleet, 1914–1916: Its Creation, Development, and Work. New York: George H. Doran Company. OCLC 162593478.
Johnston, Ian, ред. (2014). Battleship Ramillies: The Final Salvo. Barnsley: Seaforth Publishing. ISBN 978-1-84832-207-3.
Levy, James P. (2002). The Royal Navy's Home Fleet in World War II. New York: Palgrave MacMillan. ISBN 978-1-349-51363-5.
Massie, Robert K. (2003). Castles of Steel: Britain, Germany, and the Winning of the Great War at Sea. New York: Random House. ISBN 978-0-679-45671-1.
McCartney, Innes (2002). Lost Patrols: Submarine Wrecks of the English Channel. Penzance: Periscope Publishing. ISBN 978-1-90438-104-4.
Raven, Alan; Roberts, John (1976). British Battleships of World War Two: The Development and Technical History of the Royal Navy's Battleship and Battlecruisers from 1911 to 1946. Annapolis: Naval Institute Press. ISBN 978-0-87021-817-0.
Smith, Peter C. (2009). Battleships at War: HMS Royal Sovereign and Her Sister Ships. Barnsley: Pen & Sword Maritime. ISBN 978-1-84415-982-6.
Smith, Peter C. (2008). The Great Ships: British Battleships in World War II. Mechanicsburg: Stackpole Books. ISBN 978-0-8117-3514-8.

Це незавершена стаття про військово-морський флот.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.