Магнітне схилення — Вікіпедія

Магні́тне схи́лення (також схилення магнітної стрілки) — кут між магнітним і географічним меридіанами в обраному місці земної поверхні. Вважається додатним, якщо північний кінець магнітної стрілки відхиляється на схід від географічного меридіана, і від'ємним — якщо на захід. Для вимірювання величини магнітного схилення використовують прилад — деклінатор.

Явище магнітного схилення викликане тим, що магнітні полюси Землі не збігаються з географічними. Величина схилення розрізняється в різних місцях Землі, а точки з однаковим магнітним схиленням з'єднуються лініями — ізогонами. Ізогона, магнітне схилення на якій дорівнює нулю (магнітний меридіан збігається з географічним), називається агонічною лінією. Внаслідок постійного переміщення магнітних полюсів величина магнітного схилення в тій самій точці земної кулі змінюється з часом, тому відповідні мапи і таблиці мусять регулярно оновлювати.

У навігації курс без врахування магнітного схилення (обчислений на основі показань магнітного компаса з врахуванням девіації) називається магнітним курсом, з поправкою на схилення — справжнім.

Див. також[ред. | ред. код]

• Магнітне поле Землі
• Магнітний меридіан

Література[ред. | ред. код]

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
• Самойлов К. И. Магнитное склонение // Морской словарь. — М.-Л. : Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941. (рос.)
• Магнитное склонение // Толковый Военно-морской Словарь. — 2010. (рос.)

Це незавершена стаття з географії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.