Магічні ядра — Вікіпедія

Магічні ядра — особливо стійкі ядра, в яких число нуклонів, число нейтронів або число протонів дорівнює одному з магічних чисел: 2, 8, 20, 28, 50, 82, 126.

Порівняно з іншими ядрами магічні ядра мають більшу енергію зв'язку, менший ефективний переріз захоплення нейтронів, більше поширені в природі тощо^[1]. Особливо це спостерігається для ядер з магічними числами і протонів, і нейтронів, які називаються подвійно магічними. До таких, наприклад, належить ядро атома гелію (⁴He) — альфа-частинка, ¹⁶O, ⁴⁰Ca, ⁴⁸Ca, ¹³²Sn, ²⁰⁸Pb^[1].

Існування магічних ядер пояснює оболонкова модель ядра, за якою магічні числа відповідають кількості нуклонів у повністю заповнених ядерних оболонках^[1].

За теорією в районі елементу з магічним номером 126 існує острів стабільності, в межах якого трансуранові елементи та їхні ізотопи повинні мати великий час життя, або навіть бути стабільними. У грудні 2006 року був отриманий ізотоп ²⁷⁰Hs з дуже великим часом життя — 22 с.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ^а ^б ^в Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Джерела[ред. | ред. код]

Булавін Л. А., Тартаковський В. К. Ядерна фізика. — К. : Знання, 2005. — 439 с.

Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[УРЕ-1] а ^б ^в Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

[1]