Майоров Євген Олександрович — Вікіпедія

Євген Майоров
Майоров Євген Олександрович
Файл:Евгений Майоров.jpg
Загальна інформація
Громадянство  Росія
Народження 11 лютого 1938(1938-02-11)
Москва, СРСР
Смерть 10 грудня 1997(1997-12-10) (59 років)
Москва, Росія
·бічний аміотрофічний склероз
Поховання Ваганьковське кладовище
Причина смерті бічний аміотрофічний склероз
Зріст 172 см
Alma mater Російський державний технологічний університет імені К. Е. Ціолковськогоd
Спорт
Вид спорту хокей
Команда Спартак
Участь і здобутки
Нагороди
орден «Знак Пошани» медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня медаль «За трудову відзнаку» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» Медаль «У пам'ять 850-річчя Москви» медаль «Ветеран праці»
заслужений майстер спорту СРСР
Спортивні медалі
Представник СРСР СРСР
Хокей (чоловіки)
Зимові Олімпійські ігри
Золото Інсбрук 1964 хокей з шайбою
Чемпіонати світу
Бронза Швейцарія 1961
Золото Швеція 1961
Золото Інсбрук 1964 [1]
Зовнішні зображення
[http://dkhramov.dp.ua/uploads/Dne/GeorgijSurkov/ivanitskij.jpg На фото праворуч: Олександр Іваницький, Євген Майоров, Георгій Сурков

Євген Олександрович Майоров (11 лютого 1938(1938-02-11), Москва — 10 грудня 1997(1997-12-10), Москва) — радянський хокеїст, нападник, спортивний коментатор ЦТ. Заслужений майстер спорту СРСР (1963).

Біографія[ред. | ред. код]

Брат-близнюк Бориса Майорова. Виступав за «Спартак» Москва (1956—1967).

У «Спартаку» та у збірній СРСР Євген Майоров виступав у ланці з Борисом Майоровим та В'ячеславом Старшиновим, ця трійка була однією з найсильніших у радянському хокею 1960-х років[2].

У 1958—1959 роках також грав і за клубну команду футбольного «Спартака». У 1961—1962 роках провів 2двігри в чемпіонаті дублюючих складів за футбольний «Спартак». Закінчив Московський авіаційно-технологічний інститут (1963).

У 1967—1968 роках — старший тренер «Спартака», з яким став другим призером чемпіонату СРСР 1968 року. У 1968—1969 роках грав за ТУЛ «Вехмайстен Урхейліят» (Фінляндія) — 16 ігор, 2 шайби.

З кінця 1960-х років працював спортивним коментатором на телебаченні. Член КПРС із 1969 року. З 1972 по 1976 рік — директор СДЮСШОР «Спартак» (Москва).

З 1979 року — спортивний тележурналіст. Член Спілки журналістів СРСР.

З 1992 по 1994 рік працював коментатором хокейних трансляцій на 1-му каналі РДТРК «Останкіно», звідки згодом (у квітні 1994 року) перейшов до спортивної редакції телекомпанії НТВ, що незадовго до того виникла[3][4].

Останні роки життя (1994—1997) працював коментатором футбольних та хокейних трансляцій, а також ведучим та керівником деяких спортивних телепередач на телеканалах НТВ та «НТВ-Плюс Спорт»[5][6]. Був ініціатором проведення в 1996 році першого конкурсу спортивних коментаторів на «НТВ-Плюс», в результаті якого до редакції телекомпанії працевлаштувалися багато нині відомих сучасних російських телекоментаторів[7]. Разом із Дмитром Рижковим працював над хокейною програмою на НТВ[8][9].

10 грудня 1997 року помер на 60-му році життя після тривалої хвороби моторних нейронів (бічний аміотрофічний склероз). Похований на Ваганьківському цвинтарі.

1998 року Євгену Майорову посмертно присуджено телевізійну премію ТЕФІ в номінації «Найкращий спортивний коментатор року»[10].

Досягнення та нагороди[ред. | ред. код]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Євген Майоров знімався у 1969 році у дитячому художньому фільмі «Таємниця залізних дверей» та зіграв самого себе.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Чемпіонат проводився у рамках Олімпійського хокейного турніру.
  2. Тридцать три тройки. Часть третья — Хоккей — Sports.ru. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 2 січня 2022.
  3. Как в 90-х показывали хоккей на ТВ: финал Кубка Стэнли с Буре шёл на РТР, а у Первого не было денег на матчи сборной. Sports.ru. 3 липня 2020. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 2 січня 2022.
  4. Ни "Колобка" вам, ни Сукачёва... (PDF). Российская газета. 15 квітня 1994. Архів оригіналу (PDF) за 2 червня 2021. Процитовано 2 січня 2022. Мощную атаку на главных конкурентов — "Останкино" и РТ — предпринимает НТВ в лице своей студии спортивных передач. Количество и качество подготовленных на студии программ весьма впечатляет. <...> Передачи, которые будет вести Евгений Майоров, продлятся до начала мирового первенства в Америке
  5. Евгений Майоров всё выиграл в хоккее и стал большим комментатором. Он нашёл и воспитал Розанова. Sports.ru. 16 квітня 2019. Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 2 січня 2022.
  6. Умер Евгений Майоров. Коммерсантъ. 11 грудня 1997. Архів оригіналу за 18 лютого 2018. Процитовано 2 січня 2022.
  7. «НТВ-Плюс» даёт шанс. Известия. 11 квітня 2007. Архів оригіналу за 18 лютого 2018. Процитовано 2 січня 2022.
  8. ДМИТРИЙ ФЁДОРОВ: «15-ЛЕТНИЙ ОВЕЧКИН СПРАШИВАЛ, ПОД КАКУЮ РУКУ МНЕ ПАСОВАТЬ». ХК Адмирал. Архів оригіналу за 18 лютого 2018. Процитовано 2 січня 2022.
  9. Монитор. Майоров в хоккее генерал. Красная звезда. 28 січня 1995. Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 2 січня 2022.
  10. Победители конкурса «ТЭФИ—1998». Фонд «Академия российского телевидения». Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 12 травня 2016. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)

Література[ред. | ред. код]

  • Майоров Евгений Александрович // Олимпийская энциклопедия / Павлов С. П.. — М.: Советская энциклопедия, 1980. — 415 с.

Посилання[ред. | ред. код]