Макарівська селищна громада — Вікіпедія

Макарівська селищна громада
	Герб громади
	Прапор громади
Основні дані
Країна	Україна
Область	Київська область
Район	Бучанський район
Код КАТОТТГ	UA32080190000081428
Утворена	12 червня 2020 року
Адмін. центр	Макарів
Територія та населення
Площа	1013,85 км²
Населення	28 700 осіб (23.02.2022)
Густота	28,31 осіб/км²
Населені пункти
Міста	0
Селища	2
Села	47
Органи влади
Адреса	Макарівська селищна рада
	makariv-rada.gov.ua
Голова громади	Токар Вадим Яковлевич
	; Мапа громади

Макарівська селищна територіальна громада — територіальна громада в Україні, в Бучанському районі Київської області. Адміністративний центр — селище Макарів.

Площа громади — 1013,85 км², населення — 28 700 осіб (2022).

Утворена 12 червня 2020 року шляхом об'єднання Макарівської та Кодрянської селищних рад, Андріївської, Борівської, Великокарашинської, Гавронщинської, Забуянської, Колонщинської, Комарівської, Копилівської, Королівської, Липівської, Людвинівської, Маковищанської, Мар'янівської, Мотижинської, Наливайківської, Небелицької, Ніжиловицької, Пашківської, Плахтянської, Рожівської, Ситняківської, Фасівської, Червонослобідської, Юрівської сільських рад Макарівського району.^[1]

Населені пункти[ред. | ред. код]

У складі громади 2 селища (Кодра, Макарів) і 47 сіл:

Старостинські округи[ред. | ред. код]

28 жовтня 2021 року в Макарівській громаді утворено 24 старостинські округи^[2], а саме:

Андріївський (Андріївка, Червона гірка);
Борівський(Борівка, Садки-Строєвка, Лисиця, Шнурів Ліс);
Великокарашинський (Великий Карашин, Малий Карашин);
Гавронщинський (Гавронщина);
Забуянський (Забуяння, Макарівська Буда, Соболівка, Волосінь);
Калинівський (Калинівка, Фасівочка);
Кодрянський (Кодра);
Колонщинський (Колонщина, Мар'янівка, Березівка, Миколаївка);
Комарівський (Комаріка);
Копилівський (Копилів, Северинівка);
Королівський (Королівка, Ферма, Новомирівка);
Липівський (Липівка, Лозовик);
Маковищанський (Маковище, Вишеград);
Мар'янівський (Мар'янівка);
Мотижинський (Мотижин);
Наливайківський (Наливайківка, Почепин);
Небелицький (Небелиця);
Ніжиловицький (Ніжиловичі);
Пашківський (Пашківка, Вітрівка);
Плахтянський (Пляхтянка);
Ситняківський (Ситняки);
Фасівський (Фасова, Людвинівка);
Червоно-Слобідський (Червона Слобода, Рожів);
Юрівський (Юрів, Завалівка, Копіївка, Зурівка).

Інфраструктура[ред. | ред. код]

Важливе значення для економіки громади має автомобільна траса E40 М06 (Київ—Чоп), що ділить Макарівську громаду на північну і південну частини. Загалом на території громади розташовані 10 підприємств^{[джерело?]}.

Символіка[ред. | ред. код]

Герб Макарівської громади затверджено 7 червня 2021 р. виконавчим комітетом Макарівської селищної ради.

Головним елементом герба є щит: на золотій хвилястій балці червоний круглий щиток зі золотою грецькою літерою «Дельта», обабіч нього по синьому лапчастому хресту; у верхньому синьому полі срібна церква з трьома банями, у нижньому зеленому полі — золота «пальчата» фібула.

Хвиляста балка присутня в гербах Макарова й колишнього Макарівського району.

Фібула VI—VII ст. належить до 4-ї типологічної групи «пальчатих фібул» Пеньківської культури, яка належала давнім слов'янам. Фібули такого типу знаходили на території громади, що свідчить про проживання на теренах громади наших предків слов'ян.

Золота «Дельта» у червоному полі є гербом роду Тупталів, які довгий час мешкали у Макарові. А Сава Туптало був макарівським сотником у війську Богдана Хмельницького. Лапчасті хрести, які ще називають «козацькими», уособлюють дві козацькі сотні — макарівську та рожівську.

Зображення церкви, яка була збудована Савою Тупталом у Макарові. Креслення було виявлено у «альбомі Януша Радзивілла». У XVII ст. храми з такою архітектурною функціонували у багатьох селах сучасної Макарівської громади.

Додатковими елементами герба є стилізований бароковий картуш та срібна мурована корона. Картуш засвідчує глибокі традиції української культури і, зокрема, геральдики. Корона вказує на статус громади як селищної.^[3]

Географія[ред. | ред. код]

Територія громади майже повністю належить до українського Полісся. Ґрунти піщані, супіщані та суглинкові, на заболочених ділянках — торф'яні. Клімат м'який, помірний. На території громади є корисні копалини: торф, будівельний пісок, граніт, карбонатна сировина, цегляно-черепична глина.