French
DeutschМаксимон — Вікіпедія
| Максимон | |
| взаємодії: | гравітаційна[1] |
|---|---|
| статус: | так |
| Передбачена: | 1966 року академіком М. О. Марковим |
| Маса: | 2,176× 10−5 г |
Максимон (планкеон[2]) — гіпотетична частинка, маса якої дорівнює (можливо, з точністю до безрозмірнісного коефіцієнта порядку одиниці) планківській масі — як припускають, найбільшій можливій масі в спектрі мас елементарних частинок[3],
Таким чином, всі «елементарні об'єкти» можна розділити на елементарні частинки (їхня комптонівська довжина хвилі більша за їхній гравітаційний радіус) і чорні діри (довжина хвилі менша за гравітаційний радіус). Тобто максимон можна назвати елементарною чорною дірою. Планківська чорна діра є межовим об'єктом, вона тотожна максимону, назва якого вказує на те, що це найважча з можливих елементарних частинок. Інший іноді вживаний на її позначення термін — планкеон.
Енергія, що відповідає масі спокою максимона, mPc2 ≈ 5·1028 еВ.
Максимони можуть бути електрично зарядженими і нейтральними, зі внутрішньою гранично великою температурою або бути абсолютно холодними, представлятися чорною дірою 1-го або 2-го роду[5], мати спін[6].
1965 року радянський академік М. О. Марков припустив, що існує верхня межа маси елементарних частинок[7], а 1966 року він припустив існування цієї частинки в природі[8]. Максимон Марков запропонував як частинку, яка є причиною баріонної асиметрії Всесвіту[9].
Згідно з деякими моделями, чорна діра наприкінці свого життя не зникає без сліду, а залишає після себе стабільний релікт такої ж планківської маси — максимон[10].
Можливо, максимон визначає масу мінімона[11]. В інших Всесвітах маси мінімона та максимона можуть бути іншими[12].
Див. також[ред. | ред. код]
- Мінімон — частинка з найменшою можливою не рівною нулю масою на протилежність максимону[12]
- Фрідмон та планкеон[13]
- Геон[14]
- Планківська чорна діра
- Квантова гравітація
- Магнітний монополь
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Удивительный мир внутри атомного ядра. Вопросы после лекции [Архівовано 2015-07-15 у Wayback Machine.], ФИАН, 11 вересня 2007 року
- ↑ Конформная инвариантность скалярного бозона в теориях типа модели Вайнберга-Салама В. М. Николаенко, К. П. Станюкович, Г. Н. Шикин
- ↑ Максимон. Архів оригіналу за 21 квітня 2016. Процитовано 9 квітня 2016.
- ↑ Максимон. Архів оригіналу за 21 квітня 2016. Процитовано 9 квітня 2016.
- ↑ Квантовая теория черных дыр. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 23 квітня 2016.
- ↑ максимон. Архів оригіналу за 16 квітня 2016. Процитовано 9 квітня 2016.
- ↑ Удивительная история черных дыр Чернодырное излучение. Архів оригіналу за 3 жовтня 2016. Процитовано 9 квітня 2016.
- ↑ В. А. Березин (1998). Максимон М. А. Маркова и квантовые черные дыры (PDF) (рос.). Архів оригіналу (PDF) за 9 квітня 2016. Процитовано 09.04.2016.
- ↑ Сахаров и космология Валерий Рубаков, Борис Штерн «Троицкий вариант» № 10(79), 24 мая 2011 года Условие 3. Неравновесность в ранней Вселенной. Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 9 квітня 2016.
- ↑ Алексей Левин (2005-11). УДИВИТЕЛЬНАЯ ИСТОРИЯ ЧЕРНЫХ ДЫР: КОНЕЦ ЗВЕЗДНОЙ СУДЬБЫ. Чернодырное излучение. Популярна механіка. Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 24 січня 2014.
- ↑ Markov, M. A. (1987-02). Abstract of 'Maximon' and 'minimon' in the light of a possible formulation
of the concept of an 'elementary particle' (англ.). adsabs.harvard.edu. - ↑ а б Энергетические процессы в квазарах с.3 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 квітня 2016. Процитовано 9 квітня 2016.
- ↑ физика частиц и космология Небарионная темная материя I. Архів оригіналу за 20 квітня 2016. Процитовано 9 квітня 2016.
- ↑ Эволюционная сущность МАКРО-МИКРОСИММЕТРИЧНОЙ ВСЕЛЕННОЙ. Архів оригіналу за 26 квітня 2016. Процитовано 9 квітня 2016.
Література[ред. | ред. код]
- Марков М. А. Элементарные частицы максимально больших масс (кварки, максимоны). «ЖЭТФ», 1967, т.51, с 878.
- Марков M. А., О «максимоне» и «минимоне» в свете возможной формулировки «элементарной частицы», «Письма в ЖЭТФ», 1987, т. 45, с. 115
- О геометрической модели излучающего планкеона Ю. Н. Барабаненков, В. В. Гоняев, К. П. Станюкович
- Марков М. А. Предельная плотность материи как универсальный закон природы. //Письма в ЖЭТФ. — 1982. Т. 36. С. 214.
- Сферическая волна скалярного планкеона К. П. Станюкович
- Ограничение спектра масс фермионов в PT-симметричных системах и их применение в изучении темной материи В. Н. Родионов, А. М. Мандель, Г. А. Кравцова
- К развитию неэрмитовой алгебраической теории с γ5-расширением массы В. Н. Родионов, Г. А. Кравцова
- Существенно-нелинейные поля и поляризация вакуума Д. И. Блохинцев
- Стохастическое пространство и нелокальное поле Д. И. Блохинцев
- Новиков И. Д. Фролов В. П. Физика черных дыр. М. 1986.
- Rosen N. General relativity cosmological models without the big bang. «Astrophys. J» 1985, v.297, p.347.
- Коккедэ Я. Теория кварков. — М. : Мир, 1971. — С. 28.
- ВОПРОСЫ ВЗАИМОСВЯЗИ СТРУКТУРЫ И ЭНЕРГЕТИКИ МАКРОИ МИКРОМИРА: ФИЗИЧЕСКИЕ И ФИЛОСОФСКИЕ АСПЕКТЫ. КиберЛенинка. Архів оригіналу за 25 жовтня 2016. Процитовано 27 грудня 2017.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||