Макс Регер — Вікіпедія

Макс Регер
Ім'я при народженні нім. Johann Baptist Joseph Maximilian Reger
Псевдо Max Reger
Народився 19 березня 1873(1873-03-19)[1][2][…]
Бранд, Тіршенройт, Верхній Пфальц, Баварія, Німецька імперія[4]
Помер 11 травня 1916(1916-05-11)[1][2][…] (43 роки)
Лейпциг, Королівство Саксонія, Німецька імперія[1][4]
·інфаркт міокарда
Поховання Вальдфрідгоф
Країна  Королівство Баварія
Діяльність композитор, диригент, піаніст, музикознавець, викладач університету, органіст, музичний педагог
Вчителі Гуго Ріман і Albert Fuchsd
Відомі учні Dezső Antalffy-Zsirossd, Sándor Jemnitzd, Mansi Barberisd, Othmar Schoeckd, Ервін Шульгофф, Hermann Kellerd, Аарре Меріканто, Yuliya Veysbergd, Eleni Lambirid і Cesare Nordiod
Знання мов німецька[2][5]
Заклад Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана і Лейпцизька вища школа музики й театру імені Фелікса Мендельсона
Жанр класична музика
Magnum opus Requiem[d]
Родичі Johann Baptist Ulrichd
IMDb ID 1167203

Макс Регер (повне ім'я — Йоганн Баптист Йозеф Максіміліан Регер, Johann Baptist Joseph Maximilian Reger; 19 березня 1873(18730319) — 11 травня 1916) — німецький композитор, органіст, піаніст, диригент, музичний теоретик, педагог. Учень Гуго Рімана.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1890—1896 р. Регер викладав у консерваторії у Вісбадені (теоретичні предмети, фортепіано, орган), з 1905 року — в Музичній академії в Мюнхені (композиція, орган), в 1907—1916 р. — професор Лейпцизької консерваторії (композиція), одночасно музичний директор Лейпцизького університету. У 1911—1914 роках придворний капельмейстер у Майнінгені (з 1913 р. головний музичний директор). Концертував як піаніст і диригент (в 1906 році у Петербурзі).

У творчості Регера, представленому всіма жанрами, крім сценічного, простежуються романтичні й неокласичні тенденції. У той же час у ряді творів (сольні сонати, твори для органа, поліфонічні композиції) він звертається до принципів формоутворення епохи Й. С. Баха, прагнучи продовжити бахівську традицію на основі сучасної музичної мови. Інструментальна музика Регера переважно непрограмна; один з нечисленних винятків — «4 поеми за Арнольдом Бекліном» для симфонічного оркестру (1913), відзначені впливом Р. Штрауса й Дебюссі.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118598988 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б в SNAC — 2010.
  4. а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
  5. CONOR.Sl

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Макс Регер