French
DeutschМаліч Олег Володимирович — Вікіпедія
| Маліч Олег Володимирович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 27 травня 1960 (63 роки) Запоріжжя, Українська РСР, СРСР |
| Країна |  Україна |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана |
| Посада | народний депутат України[1] |
| Народний депутат України | |||
|---|---|---|---|
| 6-го скликання | |||
| Українська соціал-демократична партія (БЮТ) | 23 листопада 2007 | — | 12 грудня 2012 |
Оле́г Володи́мирович Ма́ліч (нар. 27 травня 1960 у місті Запоріжжя) — член Української соціал-демократичної партії; ВР України, член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (листопад 2007 — вересень 2010), член Комітету з питань національної безпеки і оборони (з грудня 2007), член Спеціальної контрольної комісії ВР України з питань приватизації (з грудня 2007).
Освіта[ред. | ред. код]
Київський інститут народного господарства, факультет економіки праці та математично-технічного постачання (1981), економіст. Українська академія державного управління при Президентові України (2003), магістр державного управління.
Трудова діяльність[ред. | ред. код]
- 1978—1980 — реквізитор Київського академічного театру російської драми імені Лесі Українки.
- 1980—1981 — сушильник ВО «Кристал», місто Київ.
- 1981—1983 — служба в армії.
- 1983—1988 — служба в органах внутрішніх справ.
- 1989—1990 — керівник комерційно-транспортного відділу Укроб'єднання «Експрес».
- 1990—1992 — керівник АПК орендно-виробничого кооперативу «Княжий».
- 1992—1994 — директор фірми «Маві».
- 1995 — директор фірми «Далі».
- 1995—1998 — заступник генерального директора ТОВ «Метал-М».
- 1998—2002 — голова Вишгородської райради.
- З 2002 — заступник голови наглядової ради АТ «Київська пересувна механізована колона № 2».
Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 по грудень 2012 від Блоку Юлії Тимошенко, № 120 в списку. На час виборів: заступник голови наглядової ради АТ «Київська пересувна механізована колона-2», член Української соціал-демократичної партії.
Діяльність[ред. | ред. код]
27 квітня 2010 року голосував за ратифікацію угоди Януковича — Медведєва, тобто за продовження перебування ЧФ Росії на території України до 2042 р.
5 червня 2012 голосував за Закон про засади мовної політики, який де-факто запроваджує російську мову у всіх царинах життя України.
10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики», який суперечить Конституції України, не має фінансово-економічного обґрунтування і спрямований на знищення української мови[2][3]. Закон було прийнято із порушеннями регламенту[4][5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
- ↑ 67 інституцій громадянського суспільства аргументовано закликали депутатів не голосувати за прийняття законопроєкту «Про засади державної мовної політики» [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.] — Сайт «Майдан»
- ↑ Висновок Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності 23.05.2012[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Більшість зі штовханиною просунула мовний закон Колесніченка [Архівовано 6 вересня 2012 у Wayback Machine.] — 1+1. ТСН
- ↑ ЗАКОН ПРО МОВИ УХВАЛИЛИ [Архівовано 31 жовтня 2012 у Wayback Machine.] — Українська Правда
Посилання[ред. | ред. код]
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» [Архівовано 25 липня 2020 у Wayback Machine.]