French
DeutschМаргарита (супутник) — Вікіпедія
| Дані про відкриття | |
|---|---|
| Дата відкриття | 29 серпня 2003 |
| Відкривач(і) | С. Шеппард, Д. Джуїтт |
| Планета | Уран |
| Номер | |
| Орбітальні характеристики | |
| Велика піввісь | 14 345 000[1] км |
| Орбітальний період | 1687,01[1] діб |
| Ексцентриситет орбіти | 0,6608[1] |
| Нахил орбіти | 56,630° (до площини Лапласа)[1] 57° (до екліптики)[2]° до площини екватора планети |
| Фізичні характеристики | |
| Видима зоряна величина | {{{видима зоряна величина}}} |
| Діаметр | ~20[2] км |
| Площа поверхні | ~1300 км² |
| Об'єм | ~4200 км³ |
| Маса | ~5,4× 1015 кг |
| Густина | ~1,3 припущення г/см³ |
| Прискорення вільного падіння | ~0,0023 м/с² |
| Друга космічна швидкість | ~0,0085 км/с |
| Альбедо | 0,04[2] (припущення) |
| Атмосфера | |
| Інші позначення | |
|
| |
Маргарита (англ. Margaret) — нерегулярний супутник планети Урана з прямим орбітальним оберненням. Названа за іменем персонажа з п'єси Шекспіра «Багато галасу з нічого»[3]. Також позначається як Уран XXIII[3].
Історія відкриття[ред. | ред. код]
Маргарита була відкрита Скоттом Шеппардом за знімками, зроблених ним спільно з Девідом Джуїттом 29 і 30 серпня 2003 року за допомогою телескопа «Субару» у обсерваторії Мауна-Кеа. Вони ж спостерігали цей об'єкт 20 вересня у телескоп «Джеміні». Через деякий час Браян Марсден заздалегідь ідентифікував цей об'єкт. Отримані результати були підтверджені Джоном Кавеларсом за знімками, зробленими 25 серпня 2001 року за допомогою телескопа «Канада-Франція-Гаваї». Супутник отримав тимчасове позначення S/2003 U 3[4]. Теперішню назву було присвоєно 29 грудня 2005 року[5].
Орбіта[ред. | ред. код]
Особливістю Маргарити є те, що вона — єдиний нерегулярний супутник Урана з прямим орбітальним оберненням. На діаграмі показані орбітальні параметри Маргарити, унікальні серед нерегулярних супутників Урана, з нахилом по вертикальній осі і ексцентриситетом орбіти, вираженим горизонтальними відрізками від перицентра до апоцентра. Станом на 2008 рік ексцентриситет Маргарити становить 0,7979[6]. Таким чином, у Маргарити найексцентричніша орбіта серед всіх відомих супутників у Сонячній системі, хоча у Нереїди у середньому ексцентриситет більший.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Jacobson, R. A. (2003) URA072. (28 червня 2007). Planetary Satellite Mean Orbital Parameters. JPL/NASA. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 22 січня 2008.
- ↑ а б в Scott S. Sheppard, David C. Jewitt, Jan Kleyna. An Ultradeep Survey for Irregular Satellites of Uranus: Limits to Completeness, The Astronomical Journal, 129 (2005), pages 518—525. Preprint [Архівовано 15 травня 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Planet and Satellite Names and Discoverers. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology. 21 липня 2006. Архів оригіналу за 25 серпня 2009. Процитовано 6 серпня 2006.
- ↑ IAU Circular No. 8217. 9 жовтня 2003. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 8 січня 2011.
- ↑ IAU Circular No. 8648. 29 грудня 2005. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 8 січня 2011.
- ↑ IAU-MPC Natural Satellites Ephemeris Service. IAU: Minor Planet Center. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 26 січня 2008. (включити Uranian, вимкнути Ephemerides і включити Orbital Elements)
Посилання[ред. | ред. код]
- Margaret Profile [Архівовано 10 червня 2015 у Wayback Machine.] by NASA's Solar System Exploration [Архівовано 19 лютого 2011 у Wayback Machine.]
- David Jewitt pages
- Uranus’ Known Satellites [Архівовано 31 січня 2008 у Wayback Machine.] (by Scott S. Sheppard)
| |||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}