Маріон Делорм — Вікіпедія
Маріон Делорм | |
---|---|
фр. Marion Delorme | |
Народилася | 3 жовтня 1613[2][3] Блуа |
Померла | 30 червня 1650[1] (36 років) Париж, Королівство Франція |
Країна | Франція |
Діяльність | господиня літературного салону |
Знання мов | французька |
Маріон Делорм (фр. Marion Delorme, 3 жовтня 1611, Блуа — 2 липня 1650, Париж) — французька куртизанка, проживала в Парижі на площі Вогезів.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася у місті Шалоні-на-Марні, у Шампані, в родині судового пристава метра Граппена і його дружини, Франсуази. Її хрещеними при хрещенні стали маркіз де Вілларсо і його двоюрідна сестра графиня Сент-Евремон.
Дуже молодою прибувши в Париж і отримавши значну спадщину, полонила своєю красою поета Жака Валле-Дебарро, сина міністра фінансів Генріха IV; його незабаром змінили герцог Бекінгем, нещасний Сен-Мар, від якого вона народила трьох визнаних дітей, д Емері та ін.
Серед її залицяльників були дуже високопоставлені особи: Рішельє, принци Конде і Конті, навіть сам Людовик XIII.
Під час Фронди її будинок став збірним пунктом вождів цієї партії. Кардинал Мазаріні наказав її заарештувати, але вона раптово померла.
Легенда[ред. | ред. код]
До цих історичних фактів домішуються розповіді, що Делорм сама розповсюдила чутки про свою смерть і втекла в Англію, що вона потім мала 3 чоловіків, з яких один був розбійницьким отаманом, і що вона жила до 1706 або 1741 р.
Образ у мистецтві[ред. | ред. код]
- Вона виведена на сцену в романі Альфреда де Віньї «Сен-Мар», драмі «Маріон Делорм» Віктора Гюго (головну роль виконувала, серед інших, Сара Бернар), її риси увійшли в образ Міледі Вінтер у романі Дюма Три мушкетери, книгу про неї написав Жозефен Пеладан та ін.
- Їй присвячені опери Амількаре Понк'єллі і Джованні Боттезіні, Antonio Scontrino
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ FemBio database
Література[ред. | ред. код]
- Таллеман де Рео. Маріон де Лорм // Занимательные истории. — Наука. Ленинградское отделение, 1974. — С. 186-187. — (Литературные памятники) — 50000 прим.
- Муромов Игорь 100 великих любовниц.
- Делорм, Марион // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
|