Марія Анна де Бурбон (1678-1718) — Вікіпедія

Марія Анна де Бурбон (1678-1718)
Марія Анна де Бурбон (1678-1718)
Марія Анна де Бурбон (1678-1718)
Нині на посаді
Народився 24 лютого 1678(1678-02-24)[1]
Hôtel de Condéd, Париж, Королівство Франція
Помер 11 квітня 1718(1718-04-11)[1] (40 років)
Hôtel de Vendômed, VI округ Парижа, Париж, Королівство Франція
Країна Франція
Батько Генріх III Бурбон-Конде
Мати Анна Генрієтта Баварська
У шлюбі з Луї Жозеф де Вандом

Марія Анна де Бурбон ( 24 лютого 1678, Париж — 11 квітня 1718, там же) — донька Генріха III Бурбона, принца Конде, і принцеси Анни Генрієтти Пфальц-Зіммернської. Принцеса крові по народженню і герцогиня де Вандом по шлюбу. Дружина Луї Жозефа де Вандома. Герцогиня д'Етам у своєму праві.

Життєпис[ред. | ред. код]

Марія Анна була дев'ятою дитиною в сім'ї і наймолодшою серед тих, що вижили. Батько Марії Анни, принц Конде, жорстоко поводився з нею і часто бив її матір Анну Генрієту. У 1704 році батько хотів видати її заміж за Карла Фердинанда, герцога Мантуї і Монферрата, але замість цього Фердинанд Карл одружився з Сюзанною Генрієттою Лотаринзською.

З допомогою своєї сестри Анни-Луїзи Бенедікти, герцогині Менської, і без дозволу їх матері (їх батько і брат до цього часу померли), 32-річна Марія Анна вийшла заміж за свого далекого кузена, Луї Жозефа, герцога де Вандома, правнука короля Франції Генріха IV і його коханки Габріель д'Естре. Вони одружилася 21 травня 1710 року в каплиці замку Шо, де жила сестра Луїзи Бенедикта. Через два дні після весілля герцог де Вандом залишив свою дружину в Шо і поїхав у замок Ані, залишивши їй титул і маєток в герцогстві де Етамп. Шлюб залишився бездітним.

Овдовівши в 1712 році, через два роки Марія Анна почала удосконалювати і розширювати Готель-де Вандом в Парижі, де і померла в 1718 році у 40-річному віці. Вона була похована в монастирі кармеліток в Парижі[2]. Їй успадковувала її племінниця Луїза Єлизавета де Бурбон, принцеса Конті.

Родовід[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Lundy D. R. The Peerage
  2. Profile [Архівовано 2 липня 2019 у Wayback Machine.], royaltyguide.nl; accessed 17 April 2014.