Масляний Антін Павлович — Вікіпедія

Масляний Антін Павлович;
	Генерал-майор (1916); Генерал-поручник (3.8.1921)
Загальна інформація
Народження	17 січня 1865; село Кириківка, Охтирський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть	1929; невідоме
Громадянство	УНР
Alma Mater	Одеське військове училище
Військова служба
Приналежність	УНР
Війни / битви	Перша світова війна; Українсько-радянська війна
Командування
	член Військової Ради УНР
Нагороди та відзнаки
Орден Святого Володимира 3 ступеня	Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня	Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня	Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Масляний Антін Павлович (17 січня 1865, село Кириківка, Охтирський повіт, Харківська губернія, Російська імперія — † 1929) — генерал-поручик Армії УНР.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у селі Кириківка Охтирського повіту Харківської губернії.

Закінчив Одеське піхотне юнкерське училище (у 1887 році), служив у 37-му піхотному резервовому кадровому батальйоні. З 19 червня 1902 року — старший ад'ютант штабу Варшавської військової округи. З 6 грудня 1904 року — підполковник. З 6 грудня 1907 року — полковник. З 30 серпня 1914 року — начальник інспекторського відділу штабу головнокомандувача армій Північно-Західного фронту. З 15 січня 1915 року — помічник чергового генерала штабу головнокомандувача армій Західного фронту. З 10 квітня 1916 року — генерал-майор. З 18 листопада 1917 року — черговий генерал штабу Південно-Західного фронту. За Першу світову війну мав всі ордени до Святого Святослава І ступеня.

З 24 квітня 1918 року — помічник начальника Головного штабу УНР, згодом — Української Держави. З 3 грудня 1918 року — т. в. о. начальника Головного штабу Української Держави, згодом — УНР. 3 17 січня 1919 року — член Військової Ради УНР, невдовзі — приділений до Головного управління Генерального штабу Дієвої Армії УНР. З 1 листопада 1919 року — член комісії з вироблення законопроєктів проходження військової служби в Дієвій Армії УНР. З 19 березня 1920 року — начальник Головного управління персонального складу Генерального штабу УНР. З 7 червня 1920 року — помічник начальника Головної мобілізаційно-персональної управи Військового міністерства УНР.

У 1920—21 роках читав лекції у Камянецькій спільній юнацькій школі. Постановою Гонорової ради від 3 серпня 1921 року був підвищений до звання генерал-поручика.

Подальша доля невідома.

Джерела та література[ред. | ред. код]

О. М. Колянчук. Масляний Антін Павлович [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 546. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
Масляний Антін Павлович. (рос.) // grwar.ru — Російська імператорська армія в Першій світовій війні.