Масник Михайло Михайлович — Вікіпедія

Ця стаття потребує упорядкування для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.

Михайло Михайлович Масник (25 вересня 1948 р. с. Вороняки — †19 січня 1996) — поет та самодіяльний композитор, лауреат Всеукраїнських конкурсів самодіяльних композиторів України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився видатний поет в с. Вороняки в заможній родині Михайла Миколаєвича Масника (1907—1981 р.) і Анєлі Стефанівни (1912—2000 р.) яка була уродженкою з дому Дорощак.

Будучи ще в юному віці Михайло Масник виявляв великий талант і стрімке прагнення бути музикантом. Побачивши це батьки подарували синові гармошку, яка і почала будувати індивідуальність та проявляти творчість Михайла.

Навчався Михайло Масник у Вороняцькій школі.

Після закінчення вступив до Золочівської Дитячої Музичної Школи, де гарно навчався та показував свої музичні здібності.

У більш зрілому віці вступає у Львівське Культосвітнє Училище, а згодом і у Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка.

Довгі роки викладав співи та музику в школі-інтернаті у Золочеві.

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

Батько українець Михайло Миколаєвич Масник і Мати Анєля Дорощак яка народилась у Польщі вінчалися 7 жовтня 1933 р. у римсько-католицькому костелі Успіння Пресвятої Діви Марії що знаходиться у місті Золочів. Там також хрестили всіх своїх шестеро дітей за католицькою вірою.

Михайло Масник був четвертою дитиною після народження. Першим народився Ярослав у 1936 р., потім донька Стефанія (1943 р.), донька Гелена (1946 р.) та два сина Станіслав (1950 р.) і Володимир (1952 р.). Дід Анєлі Стефанівни — Мацей Солтовський був дуже освіченою людиною, який протягом 29 років обіймав посаду Війт семи довколишніх сіл.

Після закінчення Другої Світової Війни родина Михайла і Анєлі тоталітарним сталінським режимом була позбавлена майже всіх своїх земельних і лісових угідь. Невдовзі сім'я була призначена до вивозу на Сибір, через те що відмовилася вступати у колгосп. В день вивозу батьки Михайло і Анєлі з доньками та синами йдуть на ризик та втікають у Тернопіль. Коли останній поїзд з жертвами режиму від'їхав, родина повертається до села Вороняків, де на них чекає лише хата і грядка перед нею.

Нелегкий життєвий шлях випав на долю Михайла Масника. Голод і холод були постійними супутниками життя родини, у якій розпочав своє творче та плинне життя Михайло Михайлович Масник.

Творчість[ред. | ред. код]

Михайло Масник працював у поетичному жанрі. Основою творчості композитора стали пісні на слова українських поетів, та пісні на власні тексти. Друкувався в районній газеті «Народне слово» с. Вороняки, в республіканській газеті «Освіта», спеціальне видавництво «Мистецтво» видавало деякі пісні поета.

Михайло Масник був автором ряду поезій та сценарних вистав. З них були: «Щедрий вечір, добрий вечір», «Вечорниці», «Вертеп» і ін.

Твори Михайла Масника часто звучали у концертних програмах самодіяльних колективів Золочівщини; вокального ансамблю вчителів школи-інтернату, народного хору с. Скваряви і Борткова під керівництвом Жанетти Варламової, співачки Богдани Грановської, яка була найулюбленішою виконавицею пісень поета.

Основним місцем роботи пана Михайла Масника стала школа-інтернат (тепер СШ № 4), в якій він працював учителем музики майже чверть століття. Все своє свідоме життя Михайло Михайлович віддав навчанню та вихованню дітей-сиріт школи-інтернату м. Золочева. Тут він створив ряд пісень на шкільну, тематику: «Вчителю», «Перша вчителька», «Пісня про рідну школу».

Михайло Масник активно пропагував української пісні у концертних програмах, був учасником та неодноразовим переможцем обласних і республіканських конкурсів завдяки яким і вийшли в світ його пісні, такі як: «Пісня про Україну», «Сійся-родися» (на сл. П. Перебийноса), «Питала мати в далини» (на слова П. Маха), «Пісня про отчий дім» (на слова Р. Братуня), «Христос ся рождає», «Вертеп» (на власні слова) і багато інших.

Працюючи все своє свідоме життя у школі-інтернат міста Золочева (зараз СШ № 4) Михайло Масник повністю віддавався у вихованні та творчому розвитку дітей сиріт. Тут він створив ряд пісень на шкільну, тематику: «Перша вчителька», «Вчителю», «Пісня про рідну школу».

«Праця, праця і ще раз праця» — було творчим кредо композитора.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Михайло Михайлович  Масник — Лауреат Всеукраїнських конкурсів самодіяльних композиторів України.

Інші визначні події[ред. | ред. код]

18 травня 1997 року з ініціативи Богдани Грановської у районному Народному домі «Просвіта» відбувся вечір пам'яті нашого видатного земляка. На концерті були присутні:

• Олександра Євстахіївна Юськевич (колега, вчитель української мови та літератури СШ № 4).
• Станіслав Масник, брат Михайла Масника.
• Ярослав Яблонський, (кореспондент часопису «Народне слово»).

«Це був величний концерт, в якому звучали пісні, де автором музики або слів був Михайло Масник».

Джерело[ред. | ред. код]

• Наш маестро