Межжерін Олексій Степанович — Вікіпедія

Межжерін Олексій Степанович
Народився	23 березня 1905(1905-03-23) Починок, Єльнінський повіт, Смоленська губернія, Російська імперія
Помер	січень 1981 (75 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  Російська республіка  РРФСР  СРСР
Діяльність	державний діяч
Посада	депутат Верховної Ради УРСР[d]
Партія	ВКП(б)
Автограф
Нагороди

Олексі́й Степа́нович Межже́рін (23 березня 1905(1905-03-23), Починок, Єльнінський повіт, Смоленська губернія, Російська імперія — січень 1981, Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський державний і партійний діяч. Депутат, секретар Президії Верховної Ради УРСР 1-го скликання (1938–1947).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 23 березня 1905(19050323) року в бідній селянській родині в селі Починок, тепер місто Починок, Смоленська область, Росія. У 1915 році закінчив три класи початкової школи в селі Починок. Працював у сільському господарстві. У 1923 році вступив до комсомолу.

У жовтні 1924 — жовтні 1925 року — заступник голови, голова Починківської селищної ради Єльнінського повіту. У жовтні 1925 — вересні 1926 року — вантажник станції Починок Московсько-Білорусько-Балтійської залізниці. У вересні 1926 — листопаді 1927 року — помічник машиніста паровозу Дніпропетровського металургійного заводу імені Карла Лібкнехта.

У листопаді 1927 — жовтні 1929 року — служив в РСЧА: курсант навчальної школи 15-го бронепоїзду Українського військового округу.

Член ВКП(б) з грудня 1928 року.

У жовтні 1929 — травні 1933 року — секретар партійного осередку Дніпропетровського металургійного заводу імені Карла Лібкнехта. У травні — листопаді 1933 року — секретар партійного осередку відділу робітничого постачання. У листопаді 1933 — січні 1934 року — завідувач відділу культурно-просвітницької роботи партійного комітету вагонного депо залізничної станції Дніпропетровськ. У січні — травні 1934 року — партійний організатор транспортного цеху Дніпропетровського металургійного заводу імені Комінтерну. У 1934 році закінчив два курси вечірнього філіалу Промислової академії в місті Дніпропетровську.

У травні — вересні 1934 року — заступник начальника політичного відділу Ульяновської машинно-тракторної станції (МТС) із партійно-масової роботи у селі Васильківці Дніпропетровської області. У вересні 1934 — лютому 1935 року — заступник начальника політичного відділу МТС, у лютому 1935 — жовтні 1936 року — заступник директора з політичної частини Іванівської машинно-тракторної станції (МТС) Дніпропетровської області.

У жовтні 1936 — квітні 1937 року — курсант українських курсів марксизму-ленінізму при ЦК КП(б)У в місті Києві.

У квітні — вересні 1937 року — заступник секретаря Магдалинівського районного комітету КП(б)У Дніпропетровської області. У вересні — грудні 1937 року — 1-й секретар Петропавлівського районного комітету КП(б)У Дніпропетровської області. У грудні 1937 — травні 1938 року — завідувач відділу керівних партійних органів Дніпропетровського обласного комітету КП(б)У.

У травні 1938 року — виконувач обов'язків 2-го секретаря Одеського обласного комітету КП(б)У. У червні — серпні 1938 року — завідувач відділу керівних партійних органів Одеського обласного комітету КП(б)У.

З 25 липня 1938 по березень 1947 року — секретар Президії Верховної Ради Української РСР.

З 1 жовтня 1938 року — член Комісії по попередньому розгляду скарг та клопотань про помилування при Президії Верховної Ради УРСР^[1].

Під час німецько-радянської війни працював у оперативній групі при штабі Південного фронту.

У травні 1947 — серпні 1951 року — заступник міністра лісового господарства Української РСР з кадрів.

У грудні 1951 — лютому 1954 року — директор лісового господарства міста Зубцова Калінінської області РРФСР. У лютому — липні 1954 року — не працював.

У липні 1954 — листопаді 1955 року — заступник начальника з політичної частини спеціальної монтажної контори Південно-Західної залізниці тресту «Містремтунель» у місті Києві. У листопаді 1955 — березні 1956 року — не працював. У березні 1956 — листопаді 1957 року — завідувач житлово-побутового відділу Українського республіканського комітету профспілки робітників харчової промисловості. У листопаді 1957 — лютому 1958 року — не працював. Проживав у місті Києві.

З лютого 1958 року — персональний пенсіонер республіканського значення. Помер у Києві в січні 1981 року.

Нагороди[ред. | ред. код]

• ордени
• медаль «За трудову доблесть»
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років»

Джерела[ред. | ред. код]

• Межжерін Олексій Степанович : облікова картка депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 4, арк. 180.
• Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 50.
• Список депутатів, обраних у Верховну Раду УРСР // Вісті [Рад депутатів трудящих УРСР]. — 1940. — № 72 (5861). — 28 березня. — С. 1.
• Межжерин Алексей Степанович [Архівовано 18 лютого 2009 у Wayback Machine.] // Вебсайт «Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898–1991». (рос.)
• Филиппов С. Г. Территориальные руководители ВКП(б) в 1934­–1939 гг. Справочник. — М. : РОССПЭН, 2016. — 680 с. (рос.)

1. ↑ ЦДАГО. Ф. 1. Оп. 6. Спр. 538. Арк. 213.