Мемуаристика — Вікіпедія

Мемуаристика (фр. mimoires — спогади) — спеціальна історична дисципліна, яка вивчає твори особового (особистого) походження, зафіксовані писемно, класифікацію споминів, достовірність поданої в них інформації. До жанру мемуарів відносять авторські щоденники, записники, нотатки, власне спогади, літописи, некрологи. Для них є характерними егоцентричність та концентрація уваги автора на своїй особі, більшість мемуарів побутує в рукописному вигляді.

До найдавніших творів української мемуаристики належать «Повість минулих літ» Нестора Літописця, автобіографія князя Володимира Мономаха в «Повчанні дітям», «Житіє і хождєніє Даніла Рускія земли ігумена». З XVI — XVII ст. до нас дійшли твори іноземців, які відвідали Україну, серед них щоденник Еріха Лясоти, «Опис України» Ґійома Левассер де Боплана.

Відомий російський вчений М. Чечулін вважав що метою дослідження мемуарів є не лише знання минулих подій, а й розуміння історичного процесу, оскільки кожному поколінню властива своя логіка мислення.

Завданнями мемуаристики[ред. | ред. код]

  • Розшук, наукова атрибуція та видання неопублікованих мемуарів.
  • Створення зводу опублікованих і неопублікованих спогадів із зазначенням місця їх зберігання.
  • Джерелознавчий аналіз текстів та оцінка записаної в них інформації.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Мемуаристика у Google