Мессінський пік солоності — Вікіпедія

Закриття каналу між Середземним морем і Атлантичним океаном.
Комп'ютерна анімація Мессінської кризи солоності
Гіпсові пласти, що постали під час Мессінського піку солоності.

Мессінський пік солоності — геологічна подія в історії Середземного моря, в ході якого відбулося кілька (за сучасними уявленнями, вісім) циклів його часткового або практично повного висихання в кінці міоцену, 5,96–5,33 млн років тому (Мессінський ярус). Висихання відбувалося за час порядку тисячоліття, а наповнення — за місяці; в деяких місцях розрахункова швидкість наростання рівня води повинна була складати близько 10 м/добу.

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат на оголеному дні моря невідомий, на Землі немає порівнянних місць. Немає навіть згоди в тому, чи висихало море повністю; найбільш імовірно, що як мінімум 3–4 сильносолоних озера залишалися на його дні.

Розрахунки показують, що на рівні землі в 4 км нижче рівня океану температура повинна бути на 40 °C вище, тобто до +80 °C, а тиск повітря має бути від 1,45 до 1,71 атм (1102–1300 мм ртутного стовпа). Вологість повітря оцінити важко, але неглибокі райони швидше за все були дуже сухими.

Глобальні ефекти[ред. | ред. код]

Вода Середземного моря перерозподілялася у Світовому океані, що мало привести до підвищення його рівня на величину до 10 метрів.[1] Також відкладення солей під рівнем висохлого моря повинно було помітно понизити солоність океану.

Джерела[ред. | ред. код]

https://commons.wikimedia.org/wiki/Category:Messinian_salinity_crisis

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Garcia-Castellanos, D., Estrada, F., Jiménez-Munt, I., Gorini, C., Fernàndez, M., Vergés, J., De Vicente, R. (2009) Catastrophic flood of the Mediterranean after the Messinian salinity crisis, Nature 462, 778–781. Архів оригіналу за 28 лютого 2011. Процитовано 15 листопада 2015.