Меч-ціпок — Вікіпедія

Меч-ціпок
Меч-ціпок

Меч-ціпок (англ. Swordstick, нем. Stockdegen)— це ціпок, що містить приховане лезо. Цей термін зазвичай використовується для опису європейської зброї приблизно з 18 століття, але подібні пристрої використовувалися протягом всієї історії, зокрема римський долон[1], японське шікомідзуе та індійське гупті.

Популярність[ред. | ред. код]

Меч був популярним модним аксесуаром для багатих протягом 18-го і 19-го століть. У цей період відкрите носіння меча ставало менш соціально прийнятним, але все ще залишалися люди вищого класу, що регулярно навчалися володінню мечем, які бажали йти озброєними для самооборони. Мечі, заховані в жіночих палицях і парасольках, також не були невідомими, оскільки для жінки було ще менш прийнятним у суспільстві носити меч або публічно визнавати, що вона вміє ним користуватися.

Незабаром після їх появи, інші «ціпки для гаджетів» стали популярними. Замість леза вони тримали б інструменти, компаси і навіть фляги для зберігання алкоголю. Існували спеціальні мечі, які мали гармати, встановлені в рукояті. Але використання було малоймовірним[2].

Будова[ред. | ред. код]

Амла було найбільш часто використовуваним матеріалом для виготовлення ціпка, а стандартна рукоятка була закругленої та металевою. Сьогодні дизайнерські та колекціонерські ціпки мають ручки зі стерлінгового срібла та виготовляються з дерев'яних стволів з різних порід дерева, включаючи амлу та бамбук. На дерев'яних ручках також можуть бути вирізьблені багато прикрашені малюнки, такі як голови тварин, черепи та різні емблеми; через це їх важче опанувати, але деякі вважають їх більш привабливими. Мечі-ціпки найчастіше виготовляють із загостреними лезами, як у рапірах. Меч залишається прихованим, допоки не буде витягнутий. Існує кнопка або подібний пристрій, який використовується для розблокування леза. Коли ціпок разблокований, то можливо легко витягнути лезо.

Законність[ред. | ред. код]

У багатьох юрисдикціях право володіння, носіння, виготовлення або торгівля мечом-ціпком обмежено законом.

Бельгія[ред. | ред. код]

У Бельгії заборонено володіти мечем, оскільки він підпадає під приховану зброю.

Франція[ред. | ред. код]

Наявність меча вважається наявність зброї 6-го розряду. Володіння законним, однак, у разі транспортування потрібно бути особливо обережним. (Французький кодекс захисту; стаття L2331-1)[3]

Німеччина[ред. | ред. код]

Забороняється поводження з мечами (у тому числі з короткими лезами) як прихованою зброєю[4].

Нова Зеландія[ред. | ред. код]

Палиці для мечів вважаються забороненою наступальною зброєю в Новій Зеландії[5].

Республіка Ірландія[ред. | ред. код]

У Республіці Ірландія Закон про вогнепальну та наступальну зброю 1990 року забороняє виробництво, імпорт, продаж, прокат або позику мечів[6][7].

Об'єднане Королівство Великої Британії[ред. | ред. код]

Наказ Закону про кримінальне правосуддя 1988 року (Наступальна зброя) від 1988 року, ISBN 0-11-088019-6 також забороняє торгівлю мечами у Сполученому Королівстві. Проте антикварні мечі, яким 100 років і більше, не підлягають. Незаконно: продавати ніж будь-кому молодше 18 років, якщо він не має складне лезо довжиною 3 дюйми (7,62 см) або менше носити ніж у громадських місцях без поважних причин, якщо він не має складне лезо з ріжучою кромкою 3 дюйми завдовжки або менше носити, купувати або продавати будь-який тип забороненого ножа (одним із яких є палиці меча) використовувати будь-який ніж у загрозливий спосіб (навіть законний ніж)

Сполучені Штати Америки[ред. | ред. код]

Меч може бути незаконним для носіння в багатьох юрисдикціях, оскільки він є прихованою зброєю, і іноді вважається замаскованою зброєю. До штатів США, які прямо забороняють носіння палиць, належать Арканзас (Кодекс Арканзасу, § 5-73-120(b)(3)(B)) і Каліфорнія (Кодекс Кал Пен, § 12020(a). Інші штати можуть включають мечі-ціпки під загальною забороною на носіння прихованої зброї або зброї, замаскованої так, щоб приховати її справжню природу; приклад такої справи можна знайти у справі State v. McCoy, 618 NW2d 324 (Iowa 2000).

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Dongen, Emanuel van (14 серпня 2014). Contributory Negligence: A Historical and Comparative Study (англ.). Martinus Nijhoff Publishers. ISBN 978-90-04-27872-1. Архів оригіналу за 28 листопада 2021. Процитовано 28 листопада 2021.
  2. A cane self-defense and cane sword history. ART WALKING STICKS. Архів оригіналу за 28 листопада 2021. Процитовано 28 листопада 2021.
  3. "Code de la défense. - Article L2331-1". www.legifrance.gouv.fr (French) . Legifrance. Архів оригіналу за 28 листопада 2021. Процитовано 28 листопада 2021.
  4. WaffG - Einzelnorm. web.archive.org. 20 грудня 2012. Архів оригіналу за 20 грудня 2012. Процитовано 28 листопада 2021.
  5. Prohibited offensive weapons. New Zealand Police (англ.). Архів оригіналу за 28 листопада 2021. Процитовано 28 листопада 2021.
  6. Equality, The Department of Justice and. The Department of Justice and Equality. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 28 листопада 2021.
  7. Book (eISB), electronic Irish Statute. electronic Irish Statute Book (eISB). www.irishstatutebook.ie (англ.). Архів оригіналу за 30 жовтня 2021. Процитовано 28 листопада 2021.