Миза — Вікіпедія

Миза Саусті

Ми́за (ест. mõis, фін. moisio, латис. muiža) — позаміська садиба з сільськогосподарськими будівлями, помістя (швед. håff, нім. Gutshof), переважно в країнах Балтії[1].

У Росії термін належав петербурзькому говору[2] і вживався переважно в північній, західній і південно-західній частинах Петербурзької губернії (Ленінградська область) — колишньої території Інгерманландії (Іжорії), на теперішній час є застарілим.

У XVII—XVIII століттях мизами називалися окремішні поміщичі садиби з приналежними їм сільськогосподарськими будовами, які слугували основою адміністративно-територіального ділення Інгерманландії.

Власник, орендар чи управитель мизи називався ми́зником[2].

Мизи Естонії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Миза // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. а б Мыза // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]