Миколай Потоцький — Вікіпедія

Миколай Потоцький
пол. Mikołaj Potocki
пол. Mikołaj Potocki
Миколай Потоцький — «Ведмежа лапа».
Псевдо Микола Потоцький
Народився бл.1593
Помер 20 листопада 1651(1651-11-20)
Хмільник[1]
Поховання домініканський костел (Єзупіль)
Підданство Річ Посполита
Національність поляк
Діяльність військовий, державний діяч
Відомий завдяки «Ведмежа лапа»
(«Niedźwiedzia Łapa»)
Alma mater Замойська академія
Посада Брацлавський воєвода, великий гетьман коронний[2], Краківський каштелян, польний гетьман коронний[3], посол Сейму Речі Посполитої[d], Писар Польний Коронний[d][4], Белзький старостаd, барський староста[d], староста люблінськийd, Летичівський старостаd, Черкаський староста[d], староста остерськийd, староста ніжинськийd і Q66201284?
Військове звання каштелян краківський, великий коронний гетьман
Рід Потоцькі
Батько Якуб Потоцький
Мати Ядвіґа (Ельжбета)[5] з Прусіновських
У шлюбі з Зофія з Фірлеїв[6], Ельжбета з Казановських
Діти Пйотр, Стефан, Миколай, Маріанна, Вікторія, Генрик, Домінік
Герб
Герб

Мико́лай Пото́цький (пол. Mikołaj Potocki; бл. 1593 — 20 листопада 1651) — магнат, військовий та державний діяч. Польний гетьман коронний (1637—1646), Великий гетьман коронний Речі Посполитої (1646—1651). Мав прізвисько «Ведмежа лапа» (порт. Niedźwiedzia Łapa).

Біографія[ред. | ред. код]

Колишній домініканський костел, Єзупіль

Походив з магнатського роду Потоцьких, був сином Якуба Потоцького — власника (дідича) частини Золотого Потоку, Єзуполя (тому в деяких документах підписувався Миколай на Єзуполі Потоцький).[7]

Правдоподібно, у 1604–1609 роки навчався в Замойській академії (разом з Томашем Замойським, Миколаєм Остроругом, також навчався верхової їзди[8]).

1611 року брав участь у боях під Смоленськом. Під час Цецорської битви 1620 року як ротмістр потрапив у татарський полон, але незабаром був звільнений після виплати 40000 талерів (кошти надав князь Криштоф Збаразький[9]). Після повернення з неволі взяв участь у серії військових кампаній, зокрема, проти козаків. З титулом «воєводич брацлавський» був призначений королем одним з комісарів для укладення Куруківської угоди у 1625 році.[10]

На рубежі 1626/1627 років, після від'їзду гетьмана Станіслава Конецпольського на вальний сейм, діє як полковник у боях проти армії шведів у Померанії. У 1633 р. призначений як староста генеральний Поділля, разом із Яремою Вишневецьким і Станіславом Конецпольським біля Панівців розбив турецьку армію на чолі з Абазею-пашею.

Керував придушенням козацьких повстань в Україні, що їх очолювали Павло Павлюк у Кумейківськії битві, Карпо Скидан, Дмитро Гуня, Яків Острянин.

Польський історик Шимон Окольський супроводжував його в каральних (відзначився особливо жорстокими розправами над повстанцями)[11] експедиціях 1637 р. і 1638 р. (описав у творах, склав дуже важливий матеріал для історії цього періоду).

1643 р. захворів; після відвідин та молитов в домініканському монастирі в Підкамені одужав[12]. Ґійом Левассер де Боплан узимку 1646—1647 років брав участь у незвично важкій і невдалій «виправі» М. Потоцького проти татар на «Мурафському шляху».[13]

У 1648 році був винен і протягом певного часу не сплачував львівському купцю Філіппові Дуччі 6180 злотих.[14]

Під час Хмельниччини керував урядовими військами Речі Посполитої; був розгромлений у Корсунській битві 1648 року. Разом з польним коронним гетьманом Марціном Калиновським потрапив у полон, виданий Богданом Хмельницьким кримському ханові. Після двох років визволений за великий викуп, щоб помститися за загибель сина Стефана і його війська у Корсунській битві, наказав зруйнувати м. Корсунь.[15] Командував шляхетськими військами Речі Посполитої у Берестецькій битві 1651 року. Брав участь у підписанні Білоцерківського договору 28 вересня 1651 р. Став обозом в околицях Білополя поблизу Бердичева, 22 жовтня передав повноваження через хворобу (ревматизм[16]).

Помер 20 листопада 1651 в Хмільнику (дані Станіслава Осьвенціма; за Чоловським — у Летичеві[17]), або в Ловичі (малоймовірно, дані з листа Л. Фантоне кардиналу В. Орсіні). Був похований у домініканському костелі в Єзуполі (храм виконував роль родової усипальниці батька Якуба Потоцького, його нащадків).[16]

Посади[ред. | ред. код]

Був воєводою брацлавським, писарем польним коронним (1636). У 1637—1646 Польний гетьман коронний, у 1646—1651 — Великий гетьман коронний. У 1642 староста остерський, в 1643 р. — староста черкаський (передав зятю А. Казановському), пізніше (з березня 1646) — староста барський, каштелян краківський. Був старостою люблінським (після Берестецької битви), летичівським, кам'янецьким[18] (передав сину Пйотру), остерським, ніжинським (передав сину Стефану[16]), белзьким.[19]

Власність[ред. | ред. код]

Золотий Потік (частина), Єзупіль, Тисмениця, Богородчани, «ключ Браїлівський» з Потоком і Станіславчиком на Поділлі.[16]

Меценат[ред. | ред. код]

Фундатор римо-католицької парафії (1630),[20] костелу і кляштору домініканців (разом з першою дружиною Зофією) в Тисмениці (1631), 1641 року додав їм (з другою дружиною Ельжбетою) 10000 злотих, 1638-го — виділив десятину з доходів Летичівського староства для домініканців в Летичеві. 1643 року допоміг зятю Адаму Казановському при фундації костелу і кляштору домініканців в Черкасах.[16]

Сім'я[ред. | ред. код]

Перша дружина — Зофія з Фірлеїв, внучка Яна Фірлея, донька Пйотра (пом. 1619). Діти:

Друга — Ельжбета Казановська, донька Марціна. Діти:

У кінематографі[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Чоловський писав Летичів
  2. Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. GąsiorowskiKórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 43. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  3. Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. GąsiorowskiKórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 46. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  4. Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. GąsiorowskiKórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 96. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  5. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… [Архівовано 22 жовтня 2013 у Wayback Machine.] — t. 3. — S. 688
  6. Firlejowie [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  7. Акти ґродські і земські… [Архівовано 25 лютого 2019 у Wayback Machine.] — Lwów, 1931. — Т. 24. — 586 s. — S. 296, 517. (лат.) (пол.)
  8. Majewski W. Potocki Mikołaj h. Pilawa (zm. 1572) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVIII/1. — Zeszyt 116. — S. 105. (пол.)
  9. Czołowski A. Z przeszłości Jezupola i okolicy… — S. 77.
  10. Щоденник походу проти запорізьких козаків // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К. : Наукова думка, 1995. — С. 398—399. — ISBN 5-319-01072-9.
  11. Український історичний термінологічний словник. Потоцький Микола. Архів оригіналу за 27 липня 2014. Процитовано 7 липня 2013. 
  12. Barącz S. Wiadomość o klasztorze WW. OO. Dominikanów w Podkamieniu [Архівовано 22 жовтня 2013 у Wayback Machine.]. — Lwów, 1858. — S. 9. (пол.)
  13. Buczek K. Beauplan Wilhelm Le Vasseur (†1673) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności — Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — T. 1. — S. 385. Reprint: Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — ISBN 83-04-03484-0.
  14. Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]. — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1890. — S. 117—119. (пол.)
  15. Потоцький Микола. Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 7 липня 2013. 
  16. а б в г д Majewski W. Potocki Mikołaj h. Pilawa (ok. 1593—1651)… — S. 109.
  17. С. 88.
  18. Janas E., Kłaczewski W., Kurtyka J, Sochacka A. (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków. — Kórnik, 1998. — S. 132—133. — ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8. (пол.)
  19. Potocki [Архівовано 14 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. — S. E2. (лат.)
  20. Tyśmienica, miasto // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 722. (пол.) — S. 722. (пол.)
  21. Трейлер фільму «Гетьман». Архів оригіналу за 2 січня 2016. Процитовано 27 квітня 2015. 

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник
Лукаш Жолкевський
Воєвода брацлавський
1636-1646
Наступник
Домінік Олександер Казановський