Зарудний Микола Якович — Вікіпедія

Микола Якович Зарудний
Народився 20 серпня 1921(1921-08-20)[1]
Оріховець, Горобіївська волость, Сквирський повіт, Київська губернія, Українська СРР
Помер 25 серпня 1991(1991-08-25) (70 років)
Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність письменник, драматург, сценарист
Сфера роботи література[2], драма[2] і фільм[2]
Alma mater Казахський державний університет
Заклад Кіностудія ім. О. Довженка
Мова творів українська
Жанр сценарій і п'єса
Членство СП СРСР, Національна спілка письменників України і НСКУ
Партія КПРС
Учасник німецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів орден «Знак Пошани» орден «Знак Пошани» медаль «За відвагу» медаль «За бойові заслуги» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Національна премія України імені Тараса Шевченка

Мико́ла Я́кович Зару́дний (20 серпня 1921(1921-08-20), Оріховець, Горобіївська волость, Сквирський повіт, Київська губернія, Українська СРР — 25 серпня 1991(1991-08-25), Київ) — український радянський письменник, сценарист. Член спілок письменників1950 року) і кінематографістів України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 20 серпня 1921 року в родині вчителів в селі Оріховці, тепер Сквирського району Київської області. У 19391941 роках навчався в Українському комуністичному інституті журналістики у Харкові. У 1942 році закінчив факультет журналістики Казахського університету в Алма-Аті.

Брав участь у німецько-радянській війні. Член ВКП(б) з 1948 року.

Працював у редакціях обласних газет, у 19611963 роках був головним редактором Київської кіностудії художніх фільмів імені О. П. Довженка. У 19661969 роках — секретар правління Спілки письменників України, у 19811990 роках — правління Київської організації СПУ.

Могила Миколи Зарудного

Помер 25 серпня 1991 року в Києві. Похований у Києві на Байковому цвинтарі (ділянка № 52).

Творчість[ред. | ред. код]

Почав друкуватися від 1944 року. Перші п'єси написані в дусі часу, зокрема під впливом творчості О. Корнійчука. Успіх і головні риси драматургії Зарудного — конфлікт між високим, одухотвореним і приземлено-меркантильним — означила комедія «Веселка» (1958; Київ, 1962; Київ) і розвинулися у п'єсах «Мертвий бог» (1960; Київ), «Фортуна» (1964; Київ), «Рим, 17, до запитання» (1969; Київ), «Дороги, які ми вибираємо» (1971; Київ), «Пора жовтого листя» (1974; Київ) «Маестро, туш!» (1978; Київ), «Обочина», «Регіон» (обидві — 1981; Київ), «Бронзова фаза» (1985; Київ) та інших. Більшість п'єс — на теми сільського життя.

Автор повісті «Мої земляки» (1950; Київ), збірка оповідань «Світло» (1961; Київ), романів «На білому світі» (1967; Київ), «Уран» (1970; Київ), «Гілея» (1973; Київ).

За його сценаріями знято:

Відзнаки[ред. | ред. код]

Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1978; разом з С. В. Данченком (режисером-постановником), М. В. Кипріяном (художником), Н. П. Доценко, В. Г. Максименком, Ф. М. Стригуном (акторами) за виставу «Тил» у Львівському українському драматичноиу театрі імені М. К. Заньковецької)[3]. Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», медалями.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Зарудный Николай Яковлевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. а б в Czech National Authority Database
  3. Сайт Комітету національних премій України імені Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 25 квітня 2017. Процитовано 8 вересня 2012.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]