Минчо Минчев (болг. Минчо Минчев; 17 вересня 1950, Габрово) — болгарський скрипаль, музичний педагог.
Народився 17 вересня 1950 року в місті Габрово. У дев'ять років дав перший концерт, з 13-річного віку виступав з оркестром як соліст. У 1970 році отримав другу премію на Міжнародному конкурсі скрипалів імені Паганіні (перша премія того року не присуджувалася), в 1974 році виграв в Лондоні конкурс скрипалів імені Карла Флеша. У Лондоні ж удосконалював виконавську майстерність під керівництвом Іфри Нимана. З 1975 року соліст Софійської і Варненської філармоній; спеціально для Минчева болгарським урядом була в 1977 році придбана скрипка Страдіварі «Барон Вітгенштейн» (1716). З 1990 року викладає в Ессені.
- Перший болгарський скрипаль, нагороджений практично на всіх міжнародних конкурсах;
- Перший болгарський скрипаль, що виступав з концертами на всіх континентах крім Антарктиди;
- Перший болгарський скрипаль, що грає на скрипці Страдіварі.
Інші види діяльності[ред. | ред. код]
- Голова Фонду Панчо Владіґерова.
- Президент Міжнародного журі скрипалів на міжнародному конкурсі піаністів та скрипалів Панчо Владіґерова.
- Художній керівник Міжнародної музичної академії «Варненско лято».
- Проводить майстер-класи у багатьох країнах Європи, Америки, Азії та Австралії.
- Член Правління Міжнародного фонду «Святого Кирила і Мефодія».
- Музыкальный энциклопедический словарь / Гл. ред. Г. В. Келдыш. — М.: Советская энциклопедия, 1990. — с. 346 — ISBN 5-85270-033-9
- Mincho Minchev — Paganini Concerto No 5
- Екатерина Дочева, «Неметодично за Минчо», в-к «Култура», бр. 36, 15 септември 2000 г.
- Юлиана Алексиева, «Минчо Минчев — толкова много любов!» [Архівовано 28 липня 2017 у Wayback Machine.], в-к «Култура», бр. 40 (2151), 13 октомври 2000 г.
- Екатерина Дочева, «Интерпретаторски послания чрез класически текст» [Архівовано 22 грудня 2004 у Wayback Machine.], в-к «Култура», бр. 9, 27 февруари 2004 г.
- «Минчо Минчев на 60» [Архівовано 28 липня 2017 у Wayback Machine.], в-к «Култура», бр. 31 (2604), 17 септември 2010 г.
- «Минчо Минчев: Аз съм най-суровият критик на това, което правя» [Архівовано 6 грудня 2018 у Wayback Machine.], интервю на Мая Паскова, в-к «BG Север», бр. 18, 15 май 2009 г.
- Приемствеността в музиката — разговор със знаменития български цигулар проф. Минчо Минчев [Архівовано 28 липня 2017 у Wayback Machine.], cherga.bg, 10 януари 2013
|
---|
| 1950 — Єлисавета Багряна, Гйончо Белев, Павел Вежинов, Любомир Пипков, Стефан Савов, Петко Стайнов • 1951 — Павел Вежинов, Любомир Пипков, Веселин Стоянов, Стефан Савов, Андрей Гуляшки • 1952 — Димитр Димов, Димитр Методієв, Любомир Пипков, Богомил Райнов, Стефан Савов • 1953 — Васко Абаджієв • 1959 — Николай Гяуров, Димитр Іванов, Димитр Талев, Веселин Ханчев • 1960 — Димитр Ангелов, Валерій Петров • 1962 — Веселин Ханчев • 1964 — Димитр Методієв • 1966 — Николай Гяуров, Антон Дончев • 1969 — Богомил Райнов • 1971 — Павел Вежинов, Коста Цонев • 1972 — Любомир Левчев, Стойчо Панчев • 1974 — Михайло Суслов, Іван Юхновський • 1976 — Павел Вежинов, Тодор Живков • 1978 — Леонід Брежнєв • 1979 — Габрієль Гарсія Маркес, Минчо Минчев • 1980 — Коста Цонев • 1981 — Хосе Лопес Портільйо • 1983 — Микола Тихонов • 1984 — Дороті Годжкін, Хафез аль-Асад • 1986 — Невена Коканова, Леда Мілева, Станіслав Стратієв • 1989 — Жоржі Амаду |
|