Мисливська фауна — Вікіпедія

Полювання на вепра. Мініатюра з трактату Tacuinum Sanitatis, XIV ст.

Мисливська фауна — представники фауни, які були об'єктами полювання в історичні часи, так і ті, що є об'єктами полювання тепер.

Об'єкти полювання[ред. | ред. код]

Найдавніші об'єкти полювання (промислу) — тварини, що давали людини їжу та окремі продукти тваринного походження: жир, хутро, шкіру, кістки, роги, пух, пір'я. Тепер значення окремих продуктів тваринного походження у місцевих економіках значно зменшилося (особливо у стосунку до шкір, пір'я, кісток), інші стали не дуже цінними через розробку їхніх замінників (жир, хутро). Дедалі більше об'єкти полювання стають значимими через трофейні якості окремих частин (роги, ікла, шкіри тощо) або самі в цілому є трофеями.

Зараз розрізняють три основні групи об'єктів полювання:

Зображення бізона і людини з печери Ласко (Франція)

Розрізняють окремі види і способи полювання, з яких особливо варто відзначити найкрасивіше з них — соколине полювання, де людина-мисливець тільки керує процесом, а полює одна тварина на інших (найчастіше сокіл на середньорозмірних птахів, зокрема голубів).

Останнім часом значення великих тварин як об'єктів полювання дедалі більше стає статтею розвитку місцевої економіки і природоохорони. Зокрема, від продажів ліцензій на полювання окремих видів великих тварин (наприклад, зубр, види з великої африканської п'ятірки) можна отримувати необхідні кошти для:

  • покращення життя місцевих громад (у тому числі через зменшення їхньої власної зацікавленості у полюваннях) та
  • розвитку природоохоронних ініціатив, у тому числі спрямованих на покращення популяцій об'єктів ліцензійного (зокрема і «валютного») полювання.

У низці європейських країн багато видів, які були традиційними об'єктами полювання (наприклад, зубри, олені), тепер мають подвійний статус (бінарний статус):

  • їхні популяції охороняють (у науково обґрунтованих обсягах),
  • приріст популяцій (окремих особин) дозволяють полювати.

Мисливська фауна України[ред. | ред. код]

В Україні облік мисливської фауни ведеться відповідно до вимог державної статистичної звітності за формою «2тп-мисливство».

Історія промислів у Русі й пізніших державах на території України і Східної Європи (за періодами) та огляд мисливських звірів представлені в монографії проф. Івана Сокура [1] [Архівовано 16 вересня 2012 у Wayback Machine.] — «Історичні зміни та використання фауни ссавців України» (Сокур, 1961).

Окремі представники мисливських звірів[1]:

Хижаки
бурий ведмідь, вовк, лисиця, єнот уссурійський, лісова куниця, кам'яна куниця, чорний тхір, європейська норка, борсук, видра, дикий кіт, рись
Зайцеподібні
заєць-русак, заєць-біляк, дикий кріль
Гризуни
вивірка, ондатра, річковий бобер
Парнокопитні
вепр, лось, звичайний олень, асканійський марал, плямистий олень, сарна європейська, зубр.

Окремі представники мисливських птахів[2]:

Курині
тетерук, глушець, орябок, перепілка, сіра куріпка, фазан
Голуби
голуб-синяк, припутень, звичайна горлиця
Пастушки
деркач, водяна курочка, лиска
Дрохви
дрохва
Кулики
турухтан, великий кроншнеп, вальдшнеп, бекас, дупель, гаршнеп
Гагари
чорнозоба гагара, Червонодзьоба гагара
Норці
великий норець, сірощокий норець, чорношиїй норець, малий норець
Гуси
сіра гуска, велика білолоба гуска, мала білолоба гуска, гуменник
Качки
огар, галагаз, крижень, сіра качка, шилохвіст, Свищ, Чирок-тріскунець, Чирок-свистунець, Широконіска, Білоока чернь (чорнушка), Червоноголова чернь, Чубата чернь, Морська чернь, Луток, Великий крохаль, Довгоносий крохаль.

Легенди[ред. | ред. код]

Нерідко мисливські види тварин є об'єктами різних вірувань, є тотемами.

З мисливськими звірами пов'язано багато слів, які втратили своє вихідне значення. Наприклад, ім'я Олена (Єлена).

Святий Губерт (текст треба поправити)[ред. | ред. код]

Святий Губерт

Святий Губерт — (лат. Hubertus) — єпископ Льєзький (лютиський), син Бертрана, герцога Аквитанського. Помер 727 року. Вважається покровителем мисливців, а його стола (одяг), за віруваннями, — найкращий засіб проти укусів скажених псів та вовків.

Губерт, як повідомляється, був великим любитель задоволень і його головний пристрасть була гонитва, якій присвятив майже все життя. Згідно з легендою, Губерт був у полі,вранці Страсна п'ятниця (в той час як вірні товпилися у церкві), і він взяв участь у погоні за оленем на конях з його знаменитою зграйою собак.

Католицька енциклопедія говорить: Як він проводить чудовий олень, і на галявині в лісі, тварин зупинився і обернувся. Губерт був вражений сприймати розп'яття призупинено між його рогами, а він почув голос з особою Христа сказати, "Губерт, якщо ви звернетеся до Господа, і вести святе життя, ви повинні швидко падати в безодню пекла! "

Губерт спішився відразу з коня, впав долілиць на землю і запитав: «Господи, що б ви мені робити?»

Він відразу ж отримав відповідь: «Іди і шукати Ламберта, і він буде внутрішнього розпорядку».

У той час, Ламберт був єпископ Маастрихтський, який люб'язно отримав Гільберта і став його духовним наставником. Ускладнює справу ще далі, Губерт втратив свою дружину під час пологів їх першого сина незабаром після його бачення в лісі. Губерт вирішив відмовитися від усіх своїх нагород, титулів і військового звання. Плюс він відмовився від свого первородства, як спадкоємець князівства Aquintaine, віддати його своєму молодшому братові Eudon, якого він також зробив хрещеним батьком його малолітнього сина, Флорібер.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник мисливця і рибалки. Колектив авторів. Під редакцією професора А. П. Корнєєва. Київ, «Урожай», 1972. Сторінки 40–54
  2. Довідник мисливця і рибалки. Колектив авторів. Під редакцією професора А. П. Корнєєва. Київ, «Урожай», 1972. Сторінки 55–73

Джерела[ред. | ред. код]

  • Сокур І. Т. Історичні зміни та використання фауни ссавців України. — Київ: Вид-во АН Української РСР, 1961. — 84 с. [2] [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.].
  • Діяльність мисливських товариств в Австро-Угорській імперії, Росії та Польщі — сайт «Ловецтво України» [3] [Архівовано 25 березня 2010 у Wayback Machine.] (pdf-версія [4])
  • Флора і фауна — розділ сайту «Полювання та риболовля» [5]
  • Історія мисливського господарства «Тустань» (багато цінних світлин) [6]
  • Делеган І. В., Угляр Р. Ю., Делеган І. І. Трофеї, як доказ охорони мисливських тварин // Полювання та риболовля (інтернет-версі) [7]
  • Олень у віруваннях різних народів [8] [Архівовано 21 липня 2010 у Wayback Machine.]
  • Хуберт, покровитель мисливців [9] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
  • Церква Святого Хуберта (Church of St. Hubert the Hunter) [10] [Архівовано 20 травня 2011 у Wayback Machine.]
  • Хоєцький П. Б. До аналізу списку мисливських звірів України // Науковий вісник НЛТУ України / Національний лісотехнічний університет України. Збірник науково-технічних праць. — 2010. − Вип. 20.9. — С. 30-39. [11]

Посилання[ред. | ред. код]