Мистецтво Словаччини — Вікіпедія

Мистецтво Словаччини — візуальні та витончені образотворчі мистецтва, пов'язані з словацьким народом, або теренами сучасної Словаччини.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Найдавнішими об'єктами образотворчого мистецтва на теренах Словаччини є: жіночі фігурки первісної палеолітичної людини (Мораванська Венера), кераміка неоліту, ювелірні прикраси фракійців, скіфів, кельтів, давніх слов'ян. IV століттям датуються поховання з золотими, срібними і бронзовими виробами^[1].

Культурні слов'янські особливості словаків знайшли своє втілення у побутових витворах народних майстрів: різьбленні по дереву, розписах селянських будинків, вишивці, кераміці. Словацькі народні елементи досить подібні до аналогічних українських.

Живопис[ред. | ред. код]

Перлинами живопису пізнього середньовіччя XIV—XV століть є фрески церкви Святого Мартіна в Спишській Капітулі (об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО). XVI століття знаменується переходом до епохи Відродження. Ширяться різьблені дерев'яні вівтарі. Великий вівтар Павла з Левочі (словац. Majster Pavol z Levoče) 1508—1515 років в соборі Святого Якуба в Левочі є найвищим (18 м) готичним дерев'яним вівтарем в світі^[2]. Відомий живопис і різьблені скульптури майстра з Околичної (словац. Majster z Okoličné). Широко відомі декор, скульптура, вироби з металу того часу^[1].

XVII століття знаменується переходом до барочного стилю в живописі: Яна Купецького, Франца Антона Маульберча.

У XIX столітті, на тлі народного словацького піднесення з'являється ціла плеяда національних художників (Й. Чаусіг, Янош Ромбауер, Кароль Людовит Лібай). Йозеф Клеменс (1817—1883) і Петер Міхал Богунь (1822—1879, див. галерея Петра Богуня) творять у стилі романтизму і пишуть ряд картин присвячених словацьким національним героям. У портретному жанрі також відомі: Домінік Скутецький (1849—1921), Йозеф Штетка, Йозеф Ганула (1863—1944). Наприкінці століття оформлюються національні риси в побутовому жанрі (В. Климкович, Домінік Скутецький, Йозеф Ганула); пейзажному (Кароль Мілослав Лехотський (1846—1915) і Л. Чордак^[3]). Представником словацького імпресіонізму був Максиміліан Шурманн (1863—1944).

Серед майстрів XX століття вагомий внесок в розвиток живопису дали Мікулаш Галанда (1895—1938), Мартін Бенка (1888—1971), Янко Алексі (1894—1970), Мілош Бажовський (1899—1968), Густав Маллий (1879—1952) і Ян Гала (1890—1959) — засновники словацького модерну. Сюжети їхньої творчості виникали головним чином з життя звичайних людей в сільській місцевості, яке вони ідеалізували. Золо Палагвай (1898—1935), Антон Ясуш (1882—1965), Едмунд Гверк (1895—1956), Юліус Якобі (1903—1985) розвивали напрямки ар-нуво, символізму й експресіонізму в словацькому живописі.

Роботи Коломана Сокола (1902—2003), професора графіки університету Мехіко в 1937—1941 роках, Людовита Фулли (1902—1980) та Імро Вейнер-Краля (1901—1978) тісно пов'язані з сучасним європейським мистецтвом, здобували міжнародне визнання й нагороди^[4]. Помітний слід в живописі залишили Кіпріан Маєрнік (1909—1945), Ян Желібський, Ян Мудроч (1909—1968), Ладіслав Чеміцький (1909—1968), Естер Сімерова (1909), графік Вінсент Гложнік (1919—1997), Албін Бруновський (1935—1997), Йозеф Янкович (1937), Душан Каллай (1948), Владімір Гажович (1939), Кароль Ондрейчка (1944—2003) і Блажей Балаж (1958).

Одна з найпомітніших фігур сучасного образотворчого мистецтва в стилі поп-арт, Енді Ворхол (1928—1987), що народився в Піттсбурзі (штат Пенсільванія, США), за походженням був з родини лемків з словацького села Микова (словац. Miková). У містечку Меджилабірці, де певний час жила його родина до еміграції, відкрито меморіальний музей^[5].

Серед відомих художників XXI сторіччя помітна творчість Кирла Блажо (1970), Мартіна Варгіка і Вільяма Ловіска (1964).

• 
  Марія відвідує Єлизавету, майстер M. S.
• 
  Вівтар Павла з Левочі
• 
  «Автопортрет», Ян Купецький, 1711
• 
  «Матір», Мікулаш Галанда, 1933

Скульптура[ред. | ред. код]

З кінця XV століття соборами сучасної Словаччини ширяться різьблені дерев'яні вівтарі. Великий вівтар Павла з Левочі (словац. Majster Pavol z Levoče) 1508—1515 років в соборі Святого Якуба в Левочі є найвищим (18 м) готичним дерев'яним вівтарем в світі^[2]. Майстер з Околичної автора вівтаря кафедрального собору Святої Єлизавети в Кошицях, скульптур Мадонни в кафедральному соборі Святої Катерини в Банській Бистриці, Святої Катерини і Святої Варвари, що зберігаються в музеї гірничої справи (словац. Slovenské banské múzeum Banská Štiavnica) Банської Штявниці.

XVII століття знаменується переходом до барочного стилю в скульптурі — шедеври Георга Доннера.

Наприкінці XIX століття оформлюються національні риси реалістичної скульптури: Вавринець Дунайський (1784—1833), автор меморіалу Яну Голлі в Добрій Воді, Ян Конярек (1878—1952), Алоїз Стробл (1856—1926), Янош Фадруж (1858—1903), Алоїз Рігель (1879—1940)^[3].

Відомі словацькі скульптури XX століття: Ян Конярек (1878—1952), Юліус Бартфай (1888—1979), Тібор Бартфай (1922), Ян Мате (1922), Йозеф Костка (1912—1996), Ладіслав Снопек (1919—2010)^[3].

Фотографія[ред. | ред. код]

Відомі словацькі фотографи Мартін Мартінчек (1913—2004) і Кароль Каллай (1926—2012) 1970 року отримали міжнародну премію EFIAP (фр. Excellence de la Fédération Internationale de l' Art Photographique).

Українсько-словацькі мистецькі зв'язки[ред. | ред. код]

Між словацькими і українськими митцями підтримуються культурні й творчі зв'язки, наприклад, 1978 року в Києві експонувалася виставка словацького образотворчого мистецтва^[1].

Художні музеї[ред. | ред. код]

Найкращі твори словацьких митців зібрані в залах Словацької національної галереї (словац. Slovenská národná galéria, SNG), заснованої 1949 року^[6].

Твори Петра Михайла Богуня та інших словацьких митців виставлені також у Галереї Петра Богуня, м. Ліптовський Мікулаш.

Див. також[ред. | ред. код]

• Бароко у Словаччині

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• (рос.) Архитектура Чехословакии. Исторический очерк. — М., 1959.
• (рос.) Архитектура Чехословакии с древнейших времен до наших дней. — Прага, 1965.
• (рос.) Георгиевская Е. Искусство современной Чехословакии. — Л.: «Искусство», 1959.
• (рос.) Георгиевская Е. Молодой словацкий скульптор. — Л.: «Творчество», 1964.
• (рос.) Кагоун К. Скульптура Словакии. — Л.: «Творчество», 1964.
• (рос.) Цырлин П. Изобразительное искусство Чехословакии [Альбом]. — М., 1958.
• (рос.) Чехословацкое изобразительное искусство XIX и XX вв. — Прага, 1953.
• (фр.) Neumann J. La nouvelle peinture tcheque et sa tradition classique. Prague, 1958.
• (чес.) Ceske a Slovenske malifstvi prvni poloiny 20 stoleti. Narodni galerie v Praze. Praha, 1965.

Посилання[ред. | ред. код]

• Словацька культура

п о р  Словаччина в темах Державний лад Конституція Право Парламент політичні партії Прем'єр-міністр Уряд Президент Верховний суд Конституційний суд адміністративний поділ краї округи громади зовнішня політика збройні сили Сухопутні війська ВПС державні символи герб гімн прапор Вибори Природа місцевий час кордони геологія рельєф клімат річки озера флора фауна ссавці птахи плазуни земноводні риби екорегіони охорона природи Історія Паннонія маркомани давні слов’яни Само Нітранське князівство Велика Моравія Блатенське князівство Угорське королівство Матуш Чак Тренчанський Омодей Аба Османська імперія еялет Буда Семигородське князівство Габсбурзька монархія Верхня Угорщина Імре Текелі Словацьке повстання Чехословаччина перша республіка Словацька Радянська Республіка друга республіка Перша Словацька Республіка словацьке повстання третя республіка Словацька Соціалістична Республіка Чеська і Словацька Федеративна Республіка Оксамитове розлучення Економіка валюта центральний банк промисловість гірнича промисловість корисні копалини агровиробництво енергетика туризм транспорт автошляхи залізниці аеропорти зовнішня торгівля Населення столиця міста мови словаки угорці цигани українська діаспора релігія освіта охорона здоров'я Культура архітектура кухня література мистецтво музика кінематограф ЗМІ газети радіо телебачення наука свята спорт Олімпіади світова спадщина Інше інтернет пошта поштові марки паспорт Категорія Портал Проєкт