Григоревський Митрофан Семенович — Вікіпедія
Митрофан Семенович Григоревський | |
---|---|
Народився | 3 червня 1872 Зибино, Грайворонський повіт, Курська губернія, Російська імперія (нині — село в Борисівському районі Бєлгородської області, РФ) |
Помер | 1933 Київ, Українська СРР, СРСР |
Країна | Російська імперія, УНР |
Alma mater | Курська духовна семінарія Київська духовна академія |
Галузь | освіта |
Заклад | Глухівський учительський інститут |
Посада | директор Глухівського учительського інституту (1909—1913) |
Науковий ступінь | магістр богослов'я |
Нагороди |
Митрофан Семенович Григоревський (3 червня 1872, слободі Зибино Грайворонського повіту Курської губернії (нині — село в Борисівському районі Бєлгородської області, РФ — 1933, Київ) — директор Глухівського учительського інституту (нині — Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка) (1909—1913).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 3 червня 1872 р. у слободі Зибино Грайворонського повіту Курської губернії (нині — село в Борисівському районі Бєлгородської області, РФ) у родині псаломщика.
1918 прийнятий у громадянство Української Держави. Навчався спочатку в Бєлгородському духовному училищі, Курській духовній семінарії (1891—1895), а згодом — у Київській духовній академії.
1 лютого 1896 р. був призначений викладачем цивільної історії, історії російського розколу, викривального богослов'я в Архангельській духовній семінарії, а 1899 р. — наглядачем Архангельського духовного училища. Певний час обіймав посаду діловода «Архангельских епархиальных ведомостей».
21 березня 1903 р. утверджений у званні магістра богослов'я за дисертацію «Учение св. Иоанна Златоуста о браке».
Із 1905 р. працював інспектором, а з 1906 р. — в.о. ректора Київської духовної семінарії.
1907 р. перейшов на службу в Міністерство освіти і був призначений директором Великосорочинської учительської семінарії ім. М. В. Гоголя[1] (с. Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області). На 1908 р. мав чин статського радника.
Із 19 серпня 1909 по 26 березня 1913 — директор Глухівського вчительського інституту. Водночас очолював педагогічну раду Глухівської жіночої гімназії.
У 1912 р. отримав ступінь магістра богослов'я.
Упродовж 1913–1917 років обіймав посаду директора народних училищ Нижньогородської губернії. Із 1 червня по 20 липня 1917 року — виконувач обов'язків директора Нижньогородського реального училища із середнім механіко-технічним училищем.
4 липня 1917 року — призначений директором 3-ї Московської гімназії.
Нагороди[ред. | ред. код]
Нагороджений орденами св. Станіслава ІІ ст., св. Анни ІІ ст., св. рівноапостольного Володимира ІV ст., світло-бронзовою медаллю.
Джерела[ред. | ред. код]
- Альманах університетської слави. Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка (1874—2019) / гол. ред. Курок О. І. — Суми, ПВП "Видавничий будинок «Еллада», 2019. — 196 стор.
- М. П. Гурець, Л. В. Задорожна. Григоревський Митрофан Семенович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — ISBN 966-02-3966-1.
Посилання[ред. | ред. код]
- | Про університет. Сайт Глухівського національного педагогічного університету ім. О. Довженка [Архівовано 4 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- СУМСЬКА СТАРОВИНА. №XLI-XLII. 2013 [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.]
- З днем народження, альма-матер! Глухівський національний педагогічний університет імені О. Довженка відзначив своє 145-річчя [Архівовано 4 лютого 2020 у Wayback Machine.].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ [Учительська семінарія у Великих Сорочинцях — це велична триповерхова будівля, пам'ятка архітектури. Збудовано її 1902—1905 років у стилі неокласицизму, вона стала першим навчальним закладом Полтавщини, що готував учителів. З 1956 року тут розміщується санаторна школа-інтернат, при якій працює музей духовності. Перед нею на мальовничій клумбі встановлено бюст М. Гоголю. Для будівництва цього навчального закладу земство виділило 4 га землі, решту 3 га подарував дворянин Григорій Палій. Зводили семінарію зібраним коштом громадськості, а завдяки її першому директорові Федору Миколайчуку будівництво пришвидшилося, і 1 вересня 1905 року тут було розпочато навчальний процес. При семінарії діяла церква. Навчальний заклад утримувався державним коштом, семінаристи одержували стипендію. Першого ж року навчання сюди було подано близько 230 заяв на вступ, однак іспит склало всього 36 чоловік. Із дорогою душею приймали музично обдарованих дітей. Двічі на рік тут організовували музично-літературні вечори, які відвідували громадяни краю. При семінарії був закладений чудовний сад із декоративними та фруктовими деревами, створено оранжерею й розсадники для саджанців, де учні працювали під орудою професіонального садівника. Перший випуск вихованців семінарії відбувся 5 червня 1908 року. З 1922-го семінарію перейменували на Великосорочинські педагогічні курси, відтак вона стала педагогічним технікумом, пізніше — училищем.]