Мить — Вікіпедія

У фізиці та філософії мить — нескінченно малий проміжок часу, проходження якого відбувається миттєво. У звичайній мові мить визначається як «точка або дуже короткий проміжок часу».

Неперервна природа часу та його нескінченна подільність були розглянуті Арістотелем у його «Фізиці», де він писав про парадокси Зенона. Філософ і математик Бертран Рассел все ще намагався визначити точну природу миттєвості через тисячі років.[1]

У фізиці було запропоновано теоретичну нижню межу одиниці часу, яка називається час Планка, тобто час, необхідний для проходження світла на відстань однієї планківської довжини.[2] Теоретично планківський час є найменшим вимірюванням часу, яке коли-небудь буде можливим, приблизно 10−43 секунди.[3] У рамках законів фізики, як їх розуміють сьогодні, інтервали, менші за планківський час, не можна ні виміряти, ні виявити будь-яких змін. Тому фізично неможливо за сучасних технологій визначити, чи існує якась дія, яка спричиняє реакцію «миттєво», а не в короткий проміжок часу, недоступний для спостереження чи вимірювання.

Станом на листопад 2016 року найменший визначений часовий інтервал при прямих вимірах становить близько 850 зептосекунд (850 × 10−21 секунди).[4]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. W. Newton-Smith (1984), The Russellian construction of instants, The structure of time, Routledge, с. 129, ISBN 978-0-7102-0389-2
  2. Big Bang models back to Planck time. Georgia State University. 19 June 2005. Архів оригіналу за 25 травня 2016. Процитовано 5 березня 2021.
  3. Planck Time. COSMOS - The SAO Encyclopedia of Astronomy. Swinburne University. Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 5 березня 2021.
  4. Scientists have measured the smallest fragment of time ever. 12 травня 2010. Архів оригіналу за 14 листопада 2016. Процитовано 19 квітня 2012.